21 квітня 1996 року в боротьбі за незалежність Чечні загинув Джохар Дудаєв.

Він був тринадцятою дитиною в сім'ї.

На восьмий день свого народження совітами був висланий з родиною, як ворог народу.

Освіта отримував, приховуючи свою національність.

Став генералом Радянської Армії і командиром дивізії.

При розвалі СРСР очолив національно-визвольний рух чеченського народу, який захлинувся в крові геноциду влаштованого російською армією в Чечні.

Вічна Пам'ять Герою!

Постскриптум. Після поразки національно-визвольного руху Республіки Ічкерія (Чечня) на чолі з націонал-демократом Д. Дудаєвим, Кремль ставить на чолі республіки свою людину. Рамзан Кадиров - васал Путіна, російський колабораціоніст, зрадник чеченського народу, кримінальний авторитет. Кримінальна диктатура путінського васала Кадирова в Чечні нині прищеплює нинішньому новому чеченському поколінню кримінальні, дикі цінності і любов до В.В. Путіна. За 20 років після героїчної загибелі Джохара Дудаєва нинішнє покоління чеченської молоді більше не пам'ятає цінностей і моральних орієнтирів, які прищеплював їм Д. Дудаєв. Нинішня молодь більше не пам'ятає націонал-демократа Д. Дудаєва, тепер вона знає кримінальної колабораціоніста Кремля Р. Кадирова.

ВИСНОВОК: НЕМА ПОГАНИХ НАЦІЙ І НАРОДІВ. А Є ТІЛЬКИ ПРАВИЛО - ВСЕ, до чого торкається РОСІЯ - ПЕРЕТВОРЮЄТЬСЯ У ЛАЙНО!

І це чудово розумів Президент Дудаєв. Відеозвернення Генерала в інтерв'ю естонським журналістам незадовго до загибелі:

Загибель Генерала.

З самого початку першої чеченської війни на Президента Дудаєва полювали російські спецслужби. Три замахи закінчилися невдачею. 21 квітня 1996 російські спецслужби запеленгували сигнал від супутникового телефону Дудаєва в районі села Гехі-чу, в 30 км від м. Грозного. У повітря було піднято 2 штурмовики Су-25 з самонавідними ракетами. Імовірно, Дудаєв загинув від удару ракети прямо під час розмови по телефону з російським депутатом Костянтином Боровим. Дружина Президента Алла Дудаєва в інтерв'ю газеті «Коммерсант» розповіла, що знаходилася поруч з Джохаром в момент його загибелі. Вона, зокрема, сказала:

А потім Джохар почав говорити з Боровим. Він сказав мені: «Відійди до яру». І ось я стою разом з Вахой Ібрагімовим на краю яру, рання весна, птахи співають. А один птах плаче - наче стогне з яру. Я тоді не знала, що це зозуля. І раптом - за моєю спиною удар ракетою. Метрів за дванадцять я стояла від Джохара, мене скинуло в яр. Боковим зором побачила жовте полум'я. Стала вилазити. Дивлюся - «уазика» немає. І тут другий удар. На мене зверху впав один з охоронців, він мене закрити хотів. Коли стихло, він піднявся, а я почула плач Вісхана, племінника Джохара. Видерлась, не зрозумію, куди все зникло: ні «уазика», ні Вахі Ібрагімова, йду як у сні і тут спіткнулася об Джохара. Він вже вмирав. Я не чула його останніх слів, але він встиг сказати нашому охоронцю, Мусі Ідігова: «Доведіть справу до кінця». Ми його підняли, віднесли до другого «уазика», бо від першого залишилася купа металу. Хамад Курбанов і Магомед Жаніев загинули, Ваха був поранений. Джохара поклали на заднє сидіння «уазика», поруч з шофером сіл Вісхан, а я забилася ззаду біля віконця. За Вахой вони повинні були потім приїхати. Вони ще думали, що Джохара можна врятувати. Хоча я вже тоді зрозуміла, що не можна, я намацала у нього в голові, праворуч, таку яму ...

uraha