Перед Путіним маячить 1956 рік, коли Хрущов на партійному з'їзді розвінчав сталінізм.

Розвінчання путінізму з втоптуванням в болото ідей євразійства та"русского міра" ще попереду.

Адепти Путіна, які вже теоретично допускають відсторонення фюрера від влади, все ж практично ще не готові зректись ідей, які той героїчно втілював у життя.

З розпадом Радянського Союзу спрацювала концепція так званої керованої демократії. Народжена в кабінетах КГБ, вона створювала ілюзію буцімто демократичних перетворень у колишніх радянських республіках, які ставали незалежними державами. З одного боку, це справді дозволило уникнути великих людських жертв, які неодмінно були би при таких катаклізмах, а з іншого - законсервувало кагебістську складову, яка не має нічого спільного з демократією.

Скажімо, в Україні ті ж люстраційні закони лише зараз почали зі скрипом впроваджуватися в життя, хоча до справжньої люстрації, як до неба. А в Польщі чи Прибалтиці аналогічні процеси відбулися ще, як кажуть, у минулому тисячолітті. Кагебістська складова в Україні, навіть якщо СБУ буде оновлено на всі сто відсотків, ще довго не дасть можливості провести люстраційні та інші заходи, необхідні у демократичній державі. Про інші незалежні держави, які вийшли із надр колишнього Радянського Союзу, я вже не кажу - як узагалі мовчу про Росію.

Нині кремлівські правителі та ляльководи, які стоять за ними, мають вибрати один із двох можливих шляхів: або вони заганяють у глухий кут планету Земля своїми людиноненависницькими ідеями євразійства та "русского міра" з усіма сумнівними наслідками, що з цього випливають, або рятують власні шкури і думають, як безболісно змиритися з розпадом Росії, застосувавши той же метод керованої демократії, що й при розпаді Радянського Союзу, з перспективою збереження своїх владних, а, головне, ідеологічних позицій на довгі десятиліття, як зараз це відбувається у Росії після розпаду Радянського Союзу.

Процес так званої путінської відлиги вже пішов. Звісно, ще тривалий час залишатиметься злобна агресивна риторика аж до залякувань спопелити у ядерному вогні планету Земля. Також великою залишається ймовірність розв'язування повномасштабної війни Росії проти України, хоча ймовірний наступ бойовиків після 9 Травня, здається, вже є доконаним фактом.

Поки Кремль бачитиме хоч один шанс із ста розколу Європи, нівелювання значення Європейського союзу, підриву позицій США як єдиної наддержави у світі, - він рухатиметься у цьому напрямку.

Поряд з цим ми бачимо й відцентрові тенденції. Російський великий бізнес заради надприбутків готовий принести у жертву великодержавні шовіністичні ідеї - особливо на тлі різкого зниження цих прибутків у результаті санкцій. Заради цього вони готові пожертвувати й своїм "ефективним менеджером" Путіним, який не впорався з роллю Сталіна у сучасних умовах.

Слід зауважити, що перехід від нинішньої агресії Росії проти планети Земля до так званої путінської відлиги може взагалі не відбутись, а може статись так стрімко, що ми й оком не змигнемо. Агресивні сили складають абсолютну більшість у російському політикумі й думають, що саме вони керують державою. Але більшість не завжди має абсолютну владу. Тут слід внести похибки на зовнішні та внутрішні чинники. За таких обставин агресивна більшість може стати білою та пухнастою, а так звана путінська відлига видасться їм єдино можливим варіантом для порятунку власних шкур.

Хрущовське засудження сталінізму було саме таким порятунком власних шкур, а не цілісною програмою боротьби з цим огидним явищем. Тому й були сплески сталінізму, скажімо, за Брежнєва чи Андропова, а нині маємо ту саму картину в путінській Росії.

Навряд чи самому Путіну вдасться очолити відлигу власного імені. Занадто далеко він зайшов у своїй імперській захланності. Мрії про сталінські концтабори з мільйонами жертв не дають йому спокою, хіба що переформатовані на ядерний апокаліпсис. Але він також розуміє, що бути просто отруєним на одній із кремлівських дач чи втекти до Північної Кореї йому вже не вдасться, бо Гаазький трибунал нависнув над ним Дамокловим мечем.

Якою по суті мала би бути путінська відлига, якщо її не випередить кривавий розпад Росії з багатьма жертвами?

Формально Росія мала би оголосити диктатуру демократії. Це і вільні вибори з таким же вільним допуском опозиції як до них, так і до федеральних засобів масової інформації (звісно, з агресивною риторикою людиноненависництва і брехні тут має бути покінчено раз і назавжди). Це і структурна зміна влади, виборність усіх керівників знизу догори. Це і повноцінне проведення люстраційної кампанії з відстороненням від влади і забороною участі в державному управлінні найбільш одіозних фігур. Це і злам карального механізму нинішніх так званих правоохоронних органів. Це і...

Втім, тут можна виписувати цілу програму перетворень для Росії, включаючи виведення її військ із України та повернення Криму. Все залежатиме від того, хто стоятиме біля витоків відлиги - сам Путін, його адепти, готові відректися від фюрера заради збереження власних шкур, чи хтось інший, включаючи опозицію.

З іншого боку, світова спільнота, звісно, зацікавлена у путінській відлизі чи в будь-якій відлизі іншого імені. Але насамперед мова має йти про відмову Росії від ядерного статусу. І тут можливі торги, які можуть призвести до непередбачуваних результатів. Більшовицька ментальність росіян неодмінно ставить знак рівності між ядерною зброєю та міцністю держави. Натомість світова спільнота має убезпечити себе від ядерних несподіванок з боку Росії.

Нині путінська відлига видається фантастикою. Але людство вже неодноразово переконувалося в тому, що нема нічого більш реалістичного, ніж фантастика.