Гумористична реакція спортивного журналіста Володимира Миленка на «білий список» Міністерства культури України

– Так, треба ж працювать... А шо працювать? Шо? – В'ячеслав Кириленко чухав потилицю. – Я ж нічого не вмію...

– А ти списки складай, – іронічно кинув йому радник, дописуючи щось в комп'ютері.

– О, точно, списки! І ні фіга складного, і при ділі, – зрадів Кириленко. – Тепер би ще придумати, які саме списки...

І раптом його погляд впав на стареньку, затерту реліквію, що лежала за скляними дверцятами шафи – його комсомольський значок. У пам'яті спливли славні часи другої половини 1980-х...

– Придумав! Складу чорний список російських музикантів, щоб їх не пускали сюди на концерти! – Кириленко задоволено потер руки.

– Ні, – буркнув радник, не повертаючись до міністра. – Вже є таке.

– Є? От блін... А я, а я...А я тоді білий список складу! – обличчя В'ячеслава засяяло від геніальної ідеї.

Радник здивовано повернувся від комп'ютера до міністерського столу.

– Це ще що таке?

– А це буде список тих, хто підтримував Україну!

– І? Який в цьому списку практичний смисл? – радник знизав плечима. – Ти ж піплу якось його пояснити маєш.

– Скажу, що всі, хто потрапив в цей список – матимуть режим найбільшого сприяння під час виступів в Україні! – міністра вже захопила ця ідея, він почав писати на листочку прізвища.

Радник заглянув через плече Кириленка.

– Шварц? Тім Рот? Альмодовар? Ти всерйоз думаєш, шо вони приїдуть сюди кіно знімати? Ти на Довженка коли востаннє був, Слава?

– Та пофіг, – відмахнувся Кириленко, – зате ефектно ж! Дивись, e Штатах про мій список розказуть по телевізору. Зі Шварцем потім познайомлюся, як-не-як, привід буде.

Радник пхекнув, а потім ткнув пальцем в іще одне прізвище:

– А цього ти нащо вписав?

– Та це, – затнувся міністр, – я, знаєш, ще коли в старші класи ходив, «Скорпіонс» дуже любив. А так концерт організуємо, гроші ж нам все одно виділяють. Уяви – вони на сцені, а я в першому ряду, дякують мені за організацію... Ні-ні, навіть не так – я з ними на сцені, вони дякують міністерству і мені особисто за організацію концерту. А, може, – замріяно сказав Кириленко, дивлячись у вікно, – може, навіть «Вінд оф чейндж» заспіваю з ними...

Зображення Андрія Бондаря