Теорія керованого хаосу, задіяна в свій час проти СРСР, зараз взята на озброєння Росією для руйнування управління країн пострадянського простору. Мета Росії поставити від контроль хаотизоване геополітичне оточення, не дозволити або просто відстрочити самоуправління цих територій. Відтак хаос Росія створити все ще може, але досягнути керування цим хаосом їй вже не вдається. Чому це відбувається, і що нового в теорію керованого хаосу внесла Україна?

Натовп

З точки зору теорії керованого хаосу, натовп має наступні характеристики: 1) це особлива психологічна спільнота людей, яка має свої закономірності стихійного формування та спонтанної поведінки; 2) колективне несвідоме в натовпі домінує над особистим свідомим; 3) особа розчиняється в натовпі незалежно від розуму, культури, добробуту, соціального статусу; 4) натовп здатен швидко змінювати увагу, довіряти чуткам, піддаватися прямому емоційному впливу; 5) в натовпі можуть виділятися лідери, які здатні його направляти; 6) натовп генерує прості реакції та чорно-білі оцінки, в залежності від обставин здатен демонструвати як на героїзм, так і на злочини.

Водночас таким є архаїчний натовп. Кінець ХХ-го століття і особливо ХХІ-ше століття призвели до появи натовпу нового типу - "егрегоріального натовпу". Майдан показав це якомога яскраво і дохідливо.

"Егрегоріальний натовп" це натовп, що з самого початку створюється на засадах концептуального управління, яка тривала доволі довго до моменту створення натовпу і мала свої форми самоорганізації (клуби, рухи, віртуальні спільноти і т.п.).

З формальної точки зору, "егрегоріальний натовп" це натовп, що має трансцендентний егрегор. Такий трансцендентний егрегор може також мати і чисто прагматичні редукції, але в основі все одно лежить саме трансцендентна мотивація.

"Егрегоріальний натовп" з самого початку створюється з самоорганізованих протоструктур, відтак за великим рахунком, він не є ані стихійно виникаючим, ані спонтанно діючим.

Чому натовп у Вірменії не зміг досягти проголошених завдань, а натовп в Україні 2013-2014-их років зміг досягти проголошених завдань?

Відповідь на це питання надзвичайно важлива.

Якщо аналізувати перебіг "електромайдану" у Вірменії, то можна побачити його неоднорідність, розколотий характер. Це означає, що у такого натовпу не було самоорганізаційної підготовки структур, досвіду вільної комунікації, інтелектуальних мереж, що концептуально і цілеспрямовано створювали би егрегор.

Більше того, якщо ідея натовпу є надто прагматичною, нетрансцендентною (наприклад, не дати владі підвищити тарифи), то егрегор натовпу не може виникнути взагалі. Влада, проти якої постає натовп, завжди знайде в матеріальному плані спосіб, як пообіцяти будь-яку прагматичну принаду, яка виглядатиме як досягнення мети натовпу, а потім обманути натовп.

"Егрегоріальний натовп" може виникати лише в принципових і значною мірою трансцендентних питаннях - зміна геополітичної орієнтації, зміна цінностей, зміна світогляду і т.д.

"Егрегоріальний натовп" Майдану в Україні 2004 і 2013-2014 років був саме таким.

Давайте спробуємо сформулювати нові характеристики цього "егрегоріального натовпу": 1) особлива психологічна спільнота людей, яка формується планомірно і діє шляхом самоорганізації; 2) колективне несвідоме повсякчас долається колективним усвідомленням, яке має походження від інтелектуальної роботи людей, які можуть належать до натовпу актуально чи віртуально (через зв'язки соціальних мереж) - позиція планомірно концептуального формування егрегору; 3) задля виокремлення середовищ, де кожна особа почуває себе значущою і почутою, такий натовп фрагментується на мікросередовища (намети); 4) для концентрації уваги на значущих цілях і завданнях та протидії владній пропаганді натовп має бути концептуально координованим власною всезагальною комунікацією (в тому числі за допомогою соціальних мереж, а, якщо є така можливість, то і тих ЗМІ, які не є провладними); 5) в такому натовпі всезагальна комунікації не менш важлива, ніж лідери, а в деякі моменти вона може навіть домінувати над лідерами, які іноді готові зроджувати цілі натовпу і йти на сепаратні домовленості з владою; 6) концептуальна комунікація егергоріального рівня сприяє генеруванню складних поведінкових реакцій, які зазвичай є більш героїчними, ніж злочинними.

Керований хаос на території

Натовп має дуже чітку локалізацію. Відтак локальний натовп може перетворюватися на широкі громадянські рухи, які охоплюють деяку територію. В такому разі мова йде вже не про натовп, а про рухи - агентурні рухи та волонтерські рухи.

Агентурний рух це діяльність найнятих агентів чужого впливу на певній території, що пропагандою зорієнтовані, профінансовані, озброєні і організаційно забезпечені ззовні. Агентурний рух в Україні 2013-2015-го років це рух російсько-імперських агентів, що знаходяться під прямим керівництвом російського режиму.

Волонтерський рух є похідним від "егрегоріального натовпу". Волонтерський рух в Україні несе в собі егрегор Майдану. Волонтерський рух є мережевим чином проліферований Майдан. Тобто проліферація (розростання) Майдану у волонтерські рухи парамілітарних формувань є продовженням Майдану в ситуації війни на Сході України.

Не дивлячись на зміну влади в Україні, волонтерський рух продовжує перебувати в тому ж проблемному полі, що і сам Майдан.

І ці проблеми не обов'язково пов'язані зі зрадниками.

Справжнім проблемним полем волонтерського руху під час війни є наявність різних рівнів керування хаосом.

Загалом, керувати хаосом в Україні намагаються дві різні позиції - Захід (США та Європа) та Росія. Українська влада в такій ситуації повсякчас змушена до компромісів як з тією, так і з іншою позицією, іноді навіть одночасно. Але потрібно брати до уваги ще додаткові позиції хаосу.

Відтак в Україні виникає чотири рівні хаосу: 1) Російський імперський хаос (війна на Сході України та тероризм агентурного руху на решті території); 2) корупційний та саботажний хаос внутрішньої контрреволюції в країні; 3) хаос волонтерського революційного руху, який намагається побороти корупцію та саботаж контрреволюційної невідлюстрованої частини влади; 4) західний хаос, який пов'язаний з бажанням Заходу за рахунок втрати українських територій чим швидше заморозити конфлікт.

Російський імперський хаос на території України все ще завдає багато клопоту. Але цей хаос починає вже суттєво наражатися на котрдію волонтерів, які йому не просто протидіють, але вже здатні і блокувати.

Останнім часом волонтерські дії чудово зарекомендували себе у протидії агентурному хаосу Росії на території України. Існує навіть громадянська стратегія спротиву керованому хаосу, яка виникла там, де агентурний рух розвинутий найбільше - територія так званої Новоросії. Сам проект "Новоросії" згорнутий, але стратегія керованого з боку Росії хаосу на цій території продовжує діяти.

Стратегія "превентивних ударів" волонтерського руху по агентурному рухові на території Новоросії сьогодні найбільш ефективна. Така стратегія була застосована зовсім недавно в Харкові та Одесі.

З точки зору теорії керованого хаосу, протидіяти агентурному рухові з боку традиційної влади дуже складно через те, що затрати на протидію з боку своєї влади мають на порядок перевищувати затрати на агентурну організацію хаосу чужої влади.

Відтак ефективним є дозволити хаосу відбутися, вичислити всю агентурну мережу і знищити її. Саме для цього і необхідна стратегія "превентивних ударів" волонтерського руху.

Для найбільшої ефективності стратегія "превентивного удару" волонтерського руху по агентурному рухові має виконати декілька умов: 1) за рахунок превентивності зменшити рівень завданої шкоди господарству локації; 2) дезорганізація запланованої події як такої і агентурного руху взагалі; 3) протоколювання подій з публікацією дій агентурного руху; 4) контроль з боку агентурного руху за діями влади, особливо місцевої, яка дуже часто діє на боці агентурних рухів.

Крім того, волонтерський рух так само протидіє іншому хаосу - корупційному та саботажному хаосу внутрішньої контрреволюції. Волонтерський рух, якщо розглядати його послідовні дії за весь час війни (чи то АТО), можна розглядати як такий, що діє за стратегією "Створи де-небудь кризу, змусь там владу до змін".

Причому непрогнозованість цього "де-небудь" є принциповою для стратегії. Нема сенсу волонтерському руху попереджати публічно про місце наступної кризи, бо до неї не просто приготується не влада, що було б нефатально, а ті контрреволюційні елементи, щодо яких найбільше і потрібна така криза.

Мукачеве, Рівне - все це наочні приклади такої стратегії.

Щодо таких стратегій є помітним наочний повний теоретичний та практичний провал державних стратегічних інституцій. Держав не знає - де буде наступна криза, як можна цьому превентивно запобігти і що власне робити в ситуації кризи. Тобто мова йде про повний провал державного кризового стратегування.

Цей так званий четвертий рівень хаосу, який протидіє хаосу першого і другого рівня і надалі буде лишатися непрогнозованим для влади.

Виникає однак питання - чи є взагалі третій та четвертий рівень хаотизацією України?

Звичайно спричиняється до хаотизації і Захід. Але цей хаос є прогнозованим, зрозумілим і може бути контрольованим. Західний хаос є таким, який не виходить за межі підпорядкування української влади міжнародним рішенням. Тиск на українську владу це водночас тиск на рівень впливу на неї Заходу.

А от щодо волонтерського хаосу, то тут мабуть потрібне інше уявлення. Саме волонтерський рух закладає сьогодні мережу самоорганізації, яка є прообразом нової організації децентралізованого самоуправління в Україні.

Таке самоуправління неминуче потребуватиме з часом більших повноважень, ніж ті, що надаються йому новою редакцією Конституції.

Отже мережеві дії волонтерського руху не є хаосом, це просто інший тип дій, які здатні блокувати будь-який керований хаос.

На всякий керований хаос знайдеться своя мережа контрдій.