Трохи про те, про що постійно говорю з хлопцями в АТО.

У битві при Аускулі 2294 роки тому епірський цар Пірр кілька днів вів шалений наступ на римлян і... здавалося, переміг. Та втрати були настільки великі, що Пірр визнав: «Іще така перемога і війська не буде».

Путін після (здавалося) перемоги в Дебальцеві можливо й не зрозумів, що повторив «подвиг» Пірра, а може й зрозумів...

Віроломне (ах, яке підхоже слово!) захоплення Дебальцева через кілька днів після Мінська-2 виявилася публічним ляпасом Меркель і Оландові, які вірили в те, що із Путіним можна домовлятися. Вірили і перевірили – Путін утратив не лише сотні вбитими, а й шанс приспати Європу.

Після такого гучного ляпаса не нам, а поміркованій Європі, Сполучені Штати почали у всіх заявах прямо говорити про «російські терористичні війська», відкинувши евфемізми, а слідом за ними – й увесь світ. Ситуація на фронті різко змінилася, бо світ, який вагався і намагався «замовчати» війну на рубежах цивілізації, припинив це робити.

Відтепер усі знають на що здатен останній імператор євразійства. Всі розуміють, що це не Порошенко не зумів домовитись, а Путін – псих. Не ми обстрілюємо Донецьк чи Горлівку, а Путін – псих. Не бойовики самовільно атакують, а Путін – псих. Тому й дивляться крізь пальці, коли Україна в разі потреби призупиняє на кілька годин певний пункт мінських угод, як це було під Мар'їнкою.

Що ж сталося, чому Путін так сорому закуштував? Чому він поліз в Дебальцеве, втративши шанс домовлятися з Європою і перемогти у цій війні?

(Після Дебальцева я публічно сказав: ми вже виграли війну – зараз триває оформлення нашої перемоги.)

Усе дуже просто: сир.

Путін поліз по сир до мишоловки. Пам'ятаєте розмови про котел? Путін був певен, що Україна має в Дебальцеві стільки підрозділів, стільки захисників, що вони просто не встигнуть вийти з Дебальцева, якщо Путін різко почне атакувати і бомбити. А наші знали, що у Дебальцеві була лише десятина з того, що думав Путін. І наші штабісти знали, що війська встигнуть вчасно вийти.

Так і сталося. Звичайно, ми понесли втрати. Слава Героям!!! Але Путін отримав піррову перемогу і вже програв війну. Саме після Дебальцева, яке виявилося дивовижним «Сталінградом», остаточно сформувалася антипутінська коаліція, саме після Дебальцева ЄС консолідувалася на боці України, саме після Дебальцева США запустили процеси, які знищать «путінізм».

На що ж розраховував Путін? На переворот в Україні. Він був упевнений, що якщо вб'є в Дебальцеві кілька тисяч наших хлопців, то президент і уряд будуть знесені народними протестами – ані Меркель, ані Оланд вже не матимуть значення, і до влади прийде хтось, хто приповзе до нього на колінах. Або крайній радикал, який безоглядно кинеться в бій, злякавши європейців заявами і діями, що залишить нас наодинці із ворогом. А далі – перемога Путіна.

Путін прорахувався. Після таких перемог він має або покінчити собою, або здаватись, або повільно відповзати. Путін уже обрав один трьох варіанті. Який – поки не знаю! Аби він не вибрав самогубство разом зі власною армією і своїм, поставленим на коліна, народом.