Довкола непевних перемовин так званої нормандської четвірки у складі України, Німеччини, Франції та країни-агресора Російської Федерації вже зламана сила-силенна списів. Стільки, що коли б їх полагодити, то, як у росіян нарешті скінчаться набої, цілком можна було б іти на загарбників і їхніх колаборантів урукопаш. І як робити те силами «Правого сектора», а починати зі сходом сонця, то Москву було б узято вже до вечора – щоби всілякі там красні площі ще завидна поперекрашувать у любі серцю кольори.

От лишень хай і вдень, і навіть зі свічкою в руках не знайдеш хоч би 'дного бодай більш-менш поважного фахівця (а найбільше їх, хоч і в лапках, на відміну від справжніх, у соцмережевих коментуваннях-обговореннях – од самоповаги споважнілих до масштабів чи не планетарних), який би ще не висловив свого ставлення до того нормандського формату, мінських домовленостей, як їх треба виконувати, в чому вся «зрада» й почім «перемога». Нам, звісно, з отими знавцями справувати не до шмиги – їхній палітрі інтерпретацій, коли глибокодумних, а коли й дуже, позаздрив би чи не кожен третій майстер пензля доби Відродження. Тож спробуймо підійти до цієї зрадливої «мінсько-нормандської» місцини трохи іншим шляхом. В обхід, але навпростець. Навперейми здоровому глуздові, логіці й іронії водночас.

Жодних премудростей. Знань, високих настільки, що як видерешся нагору і плюнеш ізвідти, то й Путінові з усіма його медведєвами в пики не поцілиш – як не старайся! – тут не знадобиться. Достатньо й арифметики. Навіть лиш одного її розділу – того, де йшлося про віднімання. Скажімо, яблучок. Не забули ще пам'ятати? Ми оно теж яблука маємо, хай одне з них червиве та й узагалі більше схоже на казна-що таке, чого при літніх людях, дітях і нервових пасажирах із ними казать не годиться.

Так от, якщо те «воно» від нашої багатостраждальної нормандської четвірки нарешті відмінусувати, матимемо... Ні, не якийсь там «Мінськ-3». Аж ніяк. Жодних мінськів тоді вже не знадобиться, ні першого, ні другого, ні третього. Адже буде в нас, а точніше – в отого «воно» й усіх його посіпак, Гаґа-1. На якій будь-який нормандський формат стане можливим лиш у такій приємній для ока і душі формі, якою її побачив і матеріалізував у черговій карикатурі художник Микола Гавриловський.

Гаґа-1 – рано чи пізно таки стане реальністю. Одна Гаґа. І мир та щастя на усій землі.