UAInfo продовжує публікувати дописи Євгенія Гарбута, який вирішив надалі послуговуватися суто українською. Донедавна російськомовний киянин розповідає про те, як йому це вдається і яким труднощам доводиться давати раду на шляху до поставленої мети. Його досвід може стати в пригоді тим, хто теж воліє бути україномовним

Зміни активно йдуть. Проте хочу повідомити, що від сьогодні перейду від формату щоденника, до формату щотижневика. Бо трохи складно шукати кожен день, що написати, коли вже не особливо звертаєш уваги на українську мову, а впевнено розмовляєш. Якщо перші два дні це було чимось незвичним, то сьогодні – вже норма. Звісно, не надто добре виходить, але все йде до того, що ви не зможете згадати моєї російської.

Чому недобре? Бо поки виходить 50 на 50. Тобто в ділових контактах я зміг перейти, і якщо раніше у слухавку мені відповідали російською, то коли я відповідаю українською – всі до мене говорять українською.

На роботі попередніх бесід не було, зайшов до хлопців, сказав декілька речень українською, ніхто уваги не звернув. Це приємно. Але поки майже весь час виходить розмовляти російською. Ну хто з вас зможе працювати в дорожній галузі і чистою українською розповісти про якість наших доріг? Шуткую, але десь так). Сваримо владу, й інколи непристойно. При цьому зазначу, що для мене нереально знайти альтернативу українського слова «громада», тому завжди при розмові російською говорив «громада». Це не перекладається).

З інтернетом все гаразд. Якщо ще вчора перевіряв себе через сервіс правопису і виправляв помилки використання російських слів, то сьогодні в дописі про опалення була лише одна помилка. Це добре. Ну й що, буває й англійське слово).

Спіймав себе сьогодні на тому, що почав думати українською, тобто не перекладати, а саме думати. То той ефект, який я хочу отримати. Навіть у ґуґлі несвідомо почав писати запити українською.

Ще написав сьогодні смс своїм одногрупникам, як староста, про початок сесії. Вперше зробив це українською, й усі відповіді отримав українською. Молодці).

Єдина проблема, що буває трохи важко будувати речення, бо є значні відмінності в стилістиці мого мовлення до цього. Треба перевчитися, але поки це дійсно складно.

От такий текст від того, кому немає що сказати).