Бути чи не бути, запитував себе Гамлет, нагадує в своєму блозі на "Новому часі" інвестиційний банкір Сергій Фурса. Питання на століття. Йдуть реформи в Україні чи ні, запитуємо ми себе. Дуже часто чути крики про те, що реформ немає, і нічого не змінюється. При цьому мова йде, як правило, про якийсь окремий випадок, який демонструє, що нічого не змінилося. І тут людина має рацію і водночас – ні. Тому що в тому конкретному місці дійсно нічого не змінилося. Але це не означає, що реформи не йдуть. Це означає, що туди вони ще не добралися. Звертаючи увагу на окремі випадки, ми не бачимо загальної картини, яка саме показує, що зміни відбуваються. Але вони не відбуваються відразу і, головне, не зачіпають всі галузі.

Тепер залишилося відповісти на питання, чому так відбувається. А для цього треба зрозуміти, що є рушієм реформ в Україні. Чому вони в принципі йдуть. Основною рушійною силою реформ в Україні є міжнародні товариші (умовний держдеп) і активна частина громадянського суспільства. Всі позитивні зміни в Україні, абсолютно всі, відбулися під тиск кредиторів. Активна частина суспільства не повинна займатися самообманом. Її тиску недостатньо і в той момент, коли Україні буде більше не потрібна підтримка кредиторів, реформи в Україні завершаться. Внутрішньої потреби в реформах у системи немає в принципі. Під тиском кредиторів рішення можуть бути прийняті, але як тільки ми виходимо за межі цього тиску, маємо продовження мораторію на продаж земель або відкладання приватизації. А закони, які необхідні, вихолощуються максимально.

Таким чином, найбільшим ризиком для українських реформ є завершення кризи і вихід на період сталого розвитку. Якщо до того часу не відбудеться невідворотних змін. У той же час, умовний держдеп теж не міг би впоратися самостійно, йому критично важлива підтримка всередині країни. Будь-які зміни засновані на людях, які як віруси інкорпоруються в систему. І для того, щоб країна пройшла точку неповернення необхідно, щоб у момент виходу України на самостійний сталий розвиток вірус вже настільки вразив систему, що вона не могла б йому чинити опір.

Те, що система пручається, це очевидно. І це логічно. Люди, які очолюють державу, є частиною системи останні 15–20 років. І важко очікувати від них іншої поведінки. Вони прийшли до влади на усвідомленні того, що Янукович перехопив через край. Але це не означає, що треба грати за правилами і будувати цивілізовану країну. Це означає, що треба просто красти трохи менше. Щоб не порушувати стійкість системи. У той же час, механічна заміна цих людей не є виходом із ситуації. Вибір Порошенка президентом досі оцінюють правильним. Просто тому, що варто поглянути на його конкурентів тоді (та й зараз). Ніхто б із них не був більш реформаторськи налаштованим, а роботу із переговорами в рамках війни з Росією зробив би набагато гірше.

Водночас проста заміна Яценюка не вирішує проблему. У першу чергу тому, що він постійно навчається як будь-яка розумна людина. І його жадібність в нашому випадку стимулює його навчатися і змінюватися в публічній площині під тиском вимог суспільства, бо для неї (жадібності) критичний термін перебування при владі. Для прикладу варто згадати, що на початку перебування при владі Арсеній Яценюк стверджував, що у нас є договір про Асоціацію з ЄС і ніяких реформ більше нам не треба. Декілька зустрічей з Байденом і особливо з Обамою, після якої потрібно закурити, показали і довели прем'єру, що реформи потрібні.

Заміна Яценюка була б виправданою, якщо б на його місце прийшов Саакашвілі із сильною підтримкою з боку Яресько. Це б дозволило нам отримати лідера реформ, що завжди прискорює процес, і додало б їм системності, оскільки Яресько могла б стати українським Бендукідзе. У той же час для цього зараз немає парламентської підтримки. Якщо у нас немає впевненості, що зміна Яценюка може призвести до такого переходу, то будь-які парламентські пертурбації деструктивні і лише вдарять по реформама. Дострокові вибори до Верховної Ради на піку радикальних настроїв і економічному дні значно збільшать частку популістів у парламенті.

Отже, ви – умовний держдеп, і вам доводиться мати справу з подібною ситуацією. Ви, звичайно, маєте вплив на владу в Україні, але ваш вплив не безмежний. Ви не можете змусити цю владу відмовитися відразу від усієї корупційної ренти. Інакше сама влада для них стане безглуздою, і ви втратите свій вплив. У результаті, ви повинні не кинути жабу в окріп, а поступово зварити її. Відкушуючи шматочок за шматочком. Створюючи для української влади комфортні умови прийняття змін, коли вони хоч і погоджуються зменшити свої апетити, але все одно бачать майбутні фінансові потоки.

Тепер ключове питання – на тлі кризи і війни, що для вас є першою і критичною реформою. Це військова реформа, і ми бачимо підвищену увагу до перетворень в армії, і макроекономічна стабілізація. Де під тиском МВФ проходять радикальні перетворення, в першу чергу на ринку газу й у банківському секторі. І реально вирішуються проблеми, що накопичуються роками. І відсікаються потоки, на яких зароблялися мільярди доларів. Неможливість арбітражу на ринку газу, за рахунок підняття цін газу для населення, позбавляє тих, хто сидить на потоці, кількох мільярдів доларів на рік. При цьому відбувається реальна деолігархізація. Що б там не говорили, але позиції найбільших навколодержавних груп, Ахметова, "Привату" і Фірташа істотно ослабли за останній рік. При цьому було зроблено безліч непомітних кроків на шляху зростання прозорості всієї державної машини.

Коли ви виконали першу частину програми, ви можете переходити далі. Ми зараз перебуваємо на цьому ключовому етапі, коли здійснюється дуже важка реформа прокуратури і податкова реформа, ми впритул підійшли до судової реформи. Проведена реформа поліції була простою з тієї причини, що вона не зачіпала великих грошових потоків. Корупція ДАІ була очевидною, але не такою масштабною, як у прокуратурі, судах або податковій. У той же час реформа поліції створила позитивний приклад, що вкрай важливо для будь-якої наступної реформи. Була відпрацьована технологія, а потенційні люди-віруси отримали впевненість, що все можливо.

Успішність реформи прокуратури і судової реформи набагато важливіше для інвестиційної привабливості країни, ніж умовне зниження податків. У той же час, кожна з реформ настільки складна, що ви не можете паралельно реформувати прокуратури й суди і змушені концентруватися на чомусь одному. Залишаючи найскладнішу реформу, судову, на потім.

Нам би всім хотілося, щоб темпи реформ були як у Грузії. Але треба розуміти, що там це стало можливим в результаті поєднання двох унікальних умов. Система влади була авторитарною, а Михайло Саакашвілі сам був прихильником реформ. Що вкрай рідко трапляється, адже він був вихідцем з тієї самої системи. Авторитарну систему влади не сприймають самі українці і ризики тут, як показало правління Януковича, набагато вище, ніж за повільного розвитку реформ. А свого Саакашвілі на самісінькій верхівці в нас не знайшлося. Що нормально, бо сам Саакашвілі є лише винятком із правил. І Грузія на момент старту реформ була дуже бідною країною, що звужувало простір вибору. Водночас слабким місцем грузинських реформ є їх нав'язливість зверху, без участі активної частини суспільства. Це істотно послаблює стійкість змін і дозволяє такій постреформістській владі відкотити назад. В українському варіанті кожне нове просування реформ проходить з кров'ю і потом, а отже, і відмовитися від них буде вкрай складно.

Ми не можемо все ділити на "зраду і "перемогу". І спробувати оцінити, що ж ми маємо. Суть в тому, що шансів на швидку "перемогу" в нас не було в принципі. Деградація всіх державних інститутів і суспільства занадто висока, щоб була можливість все змінити дуже швидко. Наша система координат просто набагато гірша, ніж нам хотілося б вірити. У той же час, "зрада" була можлива і ми її уникли. Тому що це б означало, що ми здаємося. А це найбільше потрібно системі. Тому що розчароване суспільство змусило б відмовитися від підтримки реформування України через відсутність внутрішнього союзника. Таким чином, єдиний наш шлях – це довга копітка робота. І якщо ви бачите, що десь нічого не змінилося і вас це обурює, то це означає тільки, що вам треба самому прийти в це місце і сприяти змінам.