Послання Росії до Заходу завжди було простим: ми, росіяни, – варвари, але ми врятуємо вас від ще більших варварів. Оскільки ми знаємо, що ми варвари, то можемо робити те, чого вам, цивілізованим, робити не можна. Стільки жорстокості, стільки алкоголю і стільки абсурду ваші цивілізовані тендітні душі просто не витримають. Але ми вас врятуємо від ще більших варварів, як у 18-му столітті врятували від турків, у 19-му – від Наполеона, у 20-му – від Гітлера, а у 21-му – від ІДІЛ. Отже, нам можна все, бо ми, по-перше, варвари, а по-друге, без цих варварів ви, цивілізовані, не виживете.

Кожного разу, коли Захід купувався на цей риторичний трюк, він впускав ще більше варварство у Східну Європу, а відтак цю Східну Європу стирав зі своєї пам'яті, немов її ніколи не існувало. І кожного разу це був компроміс із совістю. Бо немає більшого чи меншого варварства. Є варварство – і цивілізація.