Українська революція, що за своєю сутністю є революцією модернізації, має три складники: економічний, геополітичний і ціннісний. Вони вишикувані в порядку збільшення тривалості характерних процесів: ціннісний триватиме років 10, натомість економічний мусить бути стрімкою.

Сутність економічної революції полягає у збільшенні економічної свободи. Це революція прихильників вільного ринку проти нових феодалів.

Констатуємо, що економічна революція на даному етапі завершилася поразкою. Проаналізуємо.

Корупція на вищому рівні не подолана, немає навіть наміру.

Податкова реформа буде проведена в найбільш консервативний спосіб, більше інших страждатимуть найменші підприємці, ІТ і загалом інноваційна та сервісна економіка, фермери.

Реформа державного управління надійно заблокована: навіть якщо прийняти багатостраждальний закон, йому потрібні десятки підзаконних актів для впровадження.

Приватизація провалена на голосуванні 10 чи скільки там разів.

Дерегуляція має успіхи, але замало. Рейтинг Doing Business не стрибнув.

Реформа управління державними підприємствами фактично загальмована зривом відкритих конкурсів, а там найбільше джерело брудних грошей.

Про митницю вже мовчу.

Внутрішніх джерел фінансування економіки не створено.

Бюджетної реформи годі й очікувати.

Досягнуто макроекономічної стабільності – це стабільність злиднів і виживання, а не росту і процвітання.

Україна опустилася за рейтингом економічної свободи зі 155 на 162 місце.

Як то кажуть, не за це ми стояли.

Поразка революції означає перемогу сил контрреволюції. З-поміж цих строкатих сил – як відверті й зухвалі корупціонери та олігархи, так і чесні та щирі прихильники консервації та контролю.

Сили революції – чесні підприємці всіх різновидів та їхні представники у владі – розчаровані, стомлені, збіднілі часом до злиднів, розпорошені, налякані тим, що, виступаючи проти уряду, можна зіграти на руку ворогові.

Модернізація означає збільшення економічної свободи, про це пишуть всі без винятку світові економічні гуру.

Революція програла. Видно, ще не час.

Але свободу не спинити. Феодалізм історично приречений, хоч би як називалися феодали – баронами, номенклатурою, олігархами чи "любими друзями". Країна, що має політичну свободу, неодмінно зможе вибороти й економічну.

Цінність економічної свободи продовжує нас надихати й об'єднувати. А значить, врешті ми переможемо.