Невпинне зростання кількості населення та зменшення площі продуктивних земель у світі зумовлює необхідність інтенсифікувати сільськогосподарське виробництво з метою отримання більшої кількості продукції з одиниці площі.

Однією із складових підвищення урожайності разом із селекцією та хімізацією аграрного виробництва є іригація.

В Україні система зрошення вже довгий час перебуває на «голодному пайку»: на фоні перманентного браку фінансування та відсутності сприятливого правого поля для довгострокових інвестицій, починаючи з 1990 року площа зрошуваних земель зменшилася більш як на 70%.

На сьогодні потенціал зрошуваних систем півдня України використовується лише на третину. Так, з наявних тут 1,77 млн га зрошуваних земель (без АРК) до поливного сезону у 2015 році було підготовлено лише 690,2 тис. га.

У середньому щороку полив проводиться на площі 600 тис. га (при підготовленій до роботи площі понад 800 тис. га).

Найефективніше використовуються зрошувані землі у Херсонській області: із наявних 426,8 тис. га зрошуваних земель у поливному режимі використовується 291,8 тис га (70%). Слід зауважити, що це єдина область, яка повністю поливає підготовлену до роботи площу протягом останніх років.

У інших областях ситуація в рази гірша. Приведу кілька прикладів: показник використання зрошуваних земель у Одеській області складає 19%, у Дніпропетровській - 14%, у Миколаївській - 13 %.

Влітку представники Мінагрополітики разом із представниками Світового банку проаналізувало стан зрошувальної інфраструктури України. Вердикт наступний - фізична зношеність насосних станцій, каналів і трубопровідних мереж досягає 82%

Така ситуація склалася у результаті подрібнення зрошувальних ділянок на сотні окремих паїв, а відтак і власників. Як наслідок - внутрішньогосподарська зрошувальна мережа та дощувальна техніка фактично залишилися без господаря і розпочалося їх руйнування. Уявіть, кожне поле, яке зрошується «Фрегатом», має 14-17 власників.

Згідно з матеріалами інвентаризації, яка проводилася Мінагрополітики України спільно з Держводагентством України у 2013 році, із 2,17 млн га на площі 737,5 тис. га можна здійснювати полив без додаткових капітальних вкладень у зрошувальні системи. Однак через зношеність, відсутність насосно-силового обладнання та незадовільного гідрогеолого меліоративного стану безповоротно втрачено у зрошуваному землеробстві 361,4 тис. га.

Мінагрополітики України спільно з Держводагенством опрацьовується можливість залучення на ці цілі кредитних ресурсів на довгостроковій основі від Світового, Європейського інвестиційного банків, Експортно-імпортного банку Китаю та інших міжнародних фінансових інституцій.

На шляху до залучення іноземних інвестицій необхідно вирішити ряд організаційних, технічних, фінансових питань, які назріли.

Найактуальніше питання, якою стане форма власності, адже на сьогодні маємо наступну правову колізію: частина систем зрошення належить державі, частина - у комунальній власності, частина - у приватній. Для інвестора дуже важливо розуміти, кому будуть належати ці системи, щоб їх фінансувати.

Мінагрополітики готове виступити надійним гарантом об'єднання іригаційних систем, які належать державі, встановити прозорі і зрозумілі тарифи та залучати фінансування під їх реконструкцію і оновлення. Я також вважаю, що слід заборонити приватизацію магістральних і комунальних каналів, адже продавати майбутнє продовольчої безпеки не можна.

Що стосується наступних проблем, на вирішенні яких наполягає Мінагрополітики. Серед них:

• на законодавчому рівні зрошувальним землям необхідно надати особливий статус, де врахувати особисту відповідальність власників і орендарів зрошувальних земель за їх використання не за цільовим призначення - не тільки як земель сільськогосподарського призначення, а саме, як зрошуваних. Це дасть змогу потужним землекористувачам консолідувати зрошувані землі до технологічних масивів на умовах оренди.

• враховуючи тривалі терміни окупності коштів вкладених у відновлення зрошувальних мереж та придбання дощувальної техніки термін оренди таких земель має бути не менше 10-15 років.

• важливо відокремити магістральні та розподільчі канали, відійти від територіального принципу управління розподільчими каналами, змінити взаємодію водокористувачів з водогосподарськими організаціями. Обов'язково повинні впроваджуватися виключно договірні відносини.

Відновлення систем зрошування на півдні України дозволить стабільно отримувати високі урожаї сільськогосподарських культур, фруктів та овочів високої вартості у безпосередній близькості до експортних портів.

У 2016 році ми очікуємо залучити до 1 млрд доларів інвестицій. Передбачуваний ефект від реалізації проекту - зрошення майже 400 тис. га сільського господарських угідь у п'яти південних областях України, а звідси - збільшення урожайності в три рази та підвищення доходів сільгоспвиробників виробників.

Ми повинні перетворити нашу інфраструктуру в систему, яка буде відповідати інтересам України на найближчі чверть століття. Ми очікуємо, що інвестори, залучені до цієї величної справи, отримають віддачу зі свого капіталу.