На безпековій конференції в Мюнхені менший кремлівський карлик Медведєв проголосив про Третю світову війну, що гряде, пише в своєму блозі на "Новому часі" нардеп Андрій Іллєнко. Розберемося, що до чого.

Отже: "Хто контролює Східну Європу, той керує Хартлендом. Хто контролює Хартленд, той керує Світовим островом. Хто контролює Світовий острів, той керує Світом". Ці слова належать серу Гелфорду Джону Маккіндеру, класику геополітики. Фраза звучить як магічне закляття, але натомість є очевидною політичною формулою. У ній під "Світовим островом" розуміється Євразія, під "Хартлендом" - серцевина, центральна зона Євразії, а "Східна Європа" ніщо інше як простір між Балтикою та Чорним морем. А тепер трохи історії.

Могутня Руська держава від Балтики до Руського (тепер – Чорного) моря з центром в Києві як мінімум три століття тримала на собі всю європейську безпекову архітектуру, стримуючи постійний натиск євразійського Великого Степу. І прийняла на себе монгольский удар, врятувавши тим самим континент.

Давня Руська держава природно проросла у Велике Князівське Литовське, Руське і Жемайтійське – свого геополітичного наступника. Спочатку вільні народи цього руського за своїм змістом Князівства вигнали з Русі Золоту Орду, а потім кілька століть стримували наступника Орди – Москву. Кульмінацією цього протистояння став тріумф Князя Острозького на Орші 1514 року.

Велике Князівство поступово (цей процес розтягнувся на кілька століть) втягувалось у проект Речі Посполитої. Але внутрішня свобода та київське, руське походження Великого Князівства поступово змінювалия на все більш очевидну польсько-католицьку гегемонію. На жаль, Річ Посполита так і не стала реалізацією мрії руської шляхти – Республікою вільних та рівних народів: руського (тобто українського сучасною мовою), польського, литовського та білоруського.

Результат – повстання затиснутих та дискримінованих русинів-українців та розтягнутий у часі занепад Речі Посполитої. Який остаточно завершився поділами у кінці ХVIII століття, що здійснили Москва та дві німецькомовні імперії Заходу – Пруссія й Австрія.

Наслідок занепаду Балто-Чорноморської вісі – безпрецедентна експансія Москви на Захід. Яку підтримала германська частина Європи – пряма аналогія з Московським пактом між СССР і Третім Райхом 1939 року, що дав старт найбільш кривавому конфлікту в історії людства.

Укріплення Москви на Чорному та Балтійському морях почало акумулювати політичну енергію, яка в результаті стала однією з головних причин Першої та Другої світових війн.

Коріння трьох десятиліть кривавого "божевілля Європи" 1914-1945 слід шукати саме в тому, що Європа втратила Балто-Чорноморський заслін перед експансією зі Сходу.

Москва політично дезактивувала свого головного метафізичного ворога й антипода-стримувача – Київ. Київ, як традиційний центр Балто-Чорноморської вісі. Недарма ще Грушевський писав, що "перша поява великороса на історичній сцені" – це знищення Києва суздальським князем Андрієм, так званим "Боголюбським". Саме з цього почалася політична Москва – з атаки на Київ.

Коли Москва зачистила Балто-Чорноморський простір – почалася тотальна війна в Європі. І вона тривала би і після 1945, якби не серія щасливих випадковостей. Одну з яких звали "атомна бомба". Але, так чи інакше, війна тривала і після 1945. Покалічена, знекровлена і розшматована Європа, залізна завіса, Берлінський мур, купа локальних конфліктів та постійне очікування глобальної катастрофи.

І сьогодні ми маємо те саме. Москва атакує Балто-Чорноморський простір, атакує Київ. Так само, як свого часу Андрій "Боголюбський". І якщо їй знову вдасться підкорити простір між морями, Третя світова, про яку в Мюнхені вищав кремлівський гремлін, буде абсолютно неминучою. Це вже не просто варіант розвитку подій – це офіційно проголошений маніфест.

Сьогодні ціною своєї крові українські воїни тримають світ на останній волосині від прірви – в цей час із Заходу Європи ми чуємо заклики до зняття санкцій, а в Гавані підписано церковний пакт Молотова-Ріббентропа.

Тому Балто-Чорноморська вісь – це необхідність виживання. Це гарантія уникнення Третьої світової війни. Політичний, військовий, економічний альянс народів Східної Європи – це життя. Все інше – смерть. Про що свідчить не тільки сер Маккіндер, а вся світова історія.