Чим матеріальнішим є світ, тим більше люди мріють. Чим більше життя вимагає від тебе тверезості й уваги, тим більше ти хочеш зануритися в сон. У кожного з нас є ці маленькі кімнатки для сну, ці гладенькі пристрої розміром із долоню, які дають тобі можливість мріяти, якщо твоїх мрій немає, і бачити сни, якщо ти не спиш.

Чому люди все більше бояться реальних людей, і все більше люблять людей віртуальних? Чому вони у присутності іншого тіла тримаються за свій смартфон як за свою останню надію? І за кожної ліпшої нагоди пірнають у нього? Тому що у віртуальності ти сам собі бог. Сам собі творець і спокусник. І все навколо тільки твій сон. Який ти створив за сім днів і сім секунд.

Сни – це здійснення бажань, вважав Фройд (ранній). Але інколи твоїм єдиним бажанням є бажання заснути. І тоді ти спиш і бачиш сон, у якому ти хочеш заснути і побачити сон. Пошук щастя – це всього лише пошук найкращого сновидіння. Але в кожному сні і в кожному щасті ти, радше за все, знову хотітимеш заснути. І побачити ще один сон. Інший сон.