Недавно до мене влізли в квартиру злодії, вчора до сусідів намагалися влізти (видно по характерних слідах на дверях), два дні тому у моєї колеги Марія Глушко камеру професійну вкрали з багажника... Часто чую останнім часом про викрадення чогось в когось. Наскільки мені відомо, в місті та по області криміногенна обстановка так собі. А точніше: злочинний світ почуває себе впевнено і комфортно. А від людей, які хоч трохи уявляють собі роботу полі-міліції часто чую «ніхто нічого і нікого не знайде». На мою думку, то не зовсім так, щоб нікого і нічого. Але сумна правда у тому, що міліція зосереджує залишки своїх сил на важких та резонансних злочинах. Так! Саме залишки!

Не треба тут писати «поліція фігова, нічо не робить». Бо не може «нічо не робити» те, чого нема. Відкрию «велику таємницю» - у нас поліції нема! Усі думають що є, а її фактично, у тому здоровому та функційному сенсі, який має бути, - нема. Один поліцейський виконує роботу за шістьох-десятьох. Така ситуація практично по усіх ВП. Поліцейські за останній рік масово позвільнялися. Чому? Та бо замахало їх усе: приниження з боку суспільства, малі зарплати, відсутність матеріально-технічного забезпечення, відсутність концептуальних змін з боку «реформаторів» і втрата надії... І треба розуміти, що пішли переважно кращі. Бо переважно кращі знаходять собі кращі роботи. І переважно кращі важче переносять принижений стан професійного та особистісного буття і йдуть. В міліції ще трохи кращих залишилося, але вони деморалізовані, втомлені і зневірені. Про гірших нема що говорити, на них робота не тримається.

Отак буває, коли коли «майстер-ламайстер» декларує «місто-сад», розвалює будинки, але нічого натомість не зводить. І ми маємо руїни, в яких і жити неможливо, і піти нікуди. І ми сидимо в напіврозвалених приміщеннях із протягами і гріємося, спалюючи залишки паркету. Отак з міліцією. Вона наче і є... На морозі не замерзнемо і від дощу сховаємося, і чай в казанку на «паркетному» вогні приготуємо, але нормально не поїмо/не поспимо/і безпека не гарантована, бо вхідні двері ми давно використовуємо замість ліжка.

У мене давно вже назріла люта і безпомічна гостра неприязнь до тих, хто взявся реформувати міліцію і фактично намахав суспільство. Вселили надію, а самі пішли спати. А в той самий час на волю вийшли тисячі «савченкістів». Мо хто думає, що вони «стали на шлях виправлення»??? Вони на вулицях поміж нас і шукають своїх жертв...

Часом закрадається в голову параноя і мені уявляється, що то такий задум невидимих ворогів: водночас знищити міліцію і випустити армію урків...

Ну, а що!? Як можна було ослабити до стану шмати сталевий щит, яким має бути поліція для суспільства!? Я трохи спілкуюся з поліцейськими і знаю точно, що серед них є притомні і професійні люди, які готові служити людям. І в тих людей ще є якась віра і сподівання на якісні зміни. Але та віра швидко гасне, як ліхтарик з посадженим акумулятором...