Медійник, експерт із довготермінових стратегій Євген Глібовицький поділився своїми спостереженнями й роздумами про Чернівці по відвідинах міста. Тож яка вона нині – історична столиця Буковини?

Цікаві враження від Чернівців після майже десятирічної перерви.

Місто віддалено нагадує Львів зразка 2006-2007 року (коли на площі Ринок ще була стоянка для авто) – якраз перед помітним стрибком. Видимі ознаки "бродіння" в середовищі активістів, ведеться пошук нових форм, бізнес потрохи починає звертати увагу на громадський сектор, а міська влада/опозиція – на обох. Центр міста починає чепуритися – з пішохідних туристичних вулиць.

Мікс ідентичностей несамовитий. Російськомовні диспетчери таксі неохоче вимовляють українською назви вулиць, купа різних акцентів української – буковинська, гуцульська, де-не-де галицька вимова. Рускомірне УПЦ МП межує із синьожовтістю написів, помітні румунські барви, рекламні повідомлення вказують на близькість Молдови. Моложаві жіночки говорять однаково добре (між собою) російською і (по мобільному) італійською, вказуючи на природу своєї євроінтеграції. Сподіваюсь, що ідея "сили в розмаїтості" прийде природньо і базуватиметься на українській політичній "операційній системі". Мікробізнес вдавано аполітичний, це ок – ще нема добре відпрацьованих форм участі бізнесу (асоціацій) в самоврядуванні громади.

Читайте також: Моторошно й гарно: єврейський цвинтар у Чернівцях. ФОТО

Meridian Czernowitz – це зачаття критичного розуму через ірраціональне. Це якраз те, чого бракує (і тут, і на Донбасі, й багато де по Україні). Зали по 30-50 чи деколи 200-300 заповнених місць – це і передавання естафети через покоління, і пробудження цікавості, і формування спільноти. Дуже вчасний і важливий фестиваль. Відчутна також присутність німецьких фундацій. Як і в інших містах, вони не дають пересохнути струмкам інтелектуального та творчого життя.

Змішані почуття від середовищ Чернівецького університету. З одного боку – навіть у кав'ярнях (!) лежать доступні для читання чудові монографії із політичної історії Буковини – роботи з розряду тих, які допомагають "на контрасті" зрозуміти інші регіони України. Зустрічі жваві, живі, обговорення актуальні. З іншого – те саме, що й 10 років тому відчуття неінтегрованості міцевого дискурсу в той, який маємо між Києвом – Львовом – Харковом – Дніпром – Одесою.

Читайте також: Нині маємо винайти або перевинайти себе – Євген Глібовицький про модернізацію України

Дуже важлива поява прямого авіарейсу на Київ (FlyUIA-МАУ молодці, знайшли спосіб вписатися в обмеження злітної смуги) і швидкого залізничного експресу на Львів (попри докладені "Укрзалізницею" зусилля, щоб зробити його максимально некомфортним для пасажирів). Місто стає доступним і з "острова" стає "півостровом", а з масштабними ремонтами автодоріг, скоро взагалі стане частиною "материка". Ця боротьба за доступність нагадує подібну боротьбу сучасних Маріуполя і Сіверськодонецька. Проситься спрощення режиму перетину кордону з Молдовою і транзит Одеса – Кишинів – Чернівці, який пожвавить життя в місті. Відчувається конкуренція з Івано-Франківськом, і хоч вона стосується багатьох аспектів, в питаннях інфраструктурних виклики спільні і вирішуватись можуть разом.

Чернівці тільки формують своє обличчя і свій стиль в управлінні, бізнесі і навіть у кухні.

Невідомо, що цікавіше, – шлях пошуку чи майбутній результат. Ставлю вже зараз місто на свою персональну туристичну карту, і ставлю помітку на майбутнє – на ділову.