Ще до появи Вікіпедії про цього політика та військовика писали всі українські довідково-енциклопедичні видання. Так, Енциклопедія Українознавства (том 1) розповідає про нього таке: «Боровець Тарас (1908), псевд. Бульба, гром. діяч і політик. Під поль. займанщиною провадив освідомну працю на Поліссі, за що був ув'язнений у Березі. Під больш. займаншиною організував підпілля на Поліссі, а з початком нім.-рос. війни Укр. Повстанську Армію "Поліську Січ", яка успішно виступала проти большевиків і під нім. окупацією перейшла в підпілля, приймаючи 1943 р. назву Укр. Нар. Рев. Армії. Підпільно-рев. і повстанську роботу провадив за пляном Ген. Штабу УНР. В'язень нім. концтабору. На еміґрації організував Укр. Нац. Ґвардію (УНҐ), видає "Меч і Воля"».

Довідник з історії України (К., Генеза, 1993, Т.1.) подає повнішу, а водночас і дещо іншу за змістом інформацію: «Боровець Тарас (псевдоніми Тарас Бульба, Чуб, Ґонта; 9.3.1908-15.6.1981) - український політичний і військовий діяч. Н. на Волині. Деякий час працював каменярем. У роки польської окупації Західної України проводив пропагандистську роботу на Поліссі. У 1930 заснував організацію Українське Національне Відродження. Декілька разів заарештовувався польськими спецслужбами, в 1934-35 був в'язнем Берези Картузької. В 1939-41 під час більшовицької окупації продовжував роботу по організації націоналістичного підпілля на Поліссі і Волині. На поч. німецько-радянської війни 1941-45 Б. сформував і очолив партизанські відділи Поліської Січі в м.Олевську. У лютому 1942 повстанські загони на чолі з Б. діяли в Костопільському та ін. р-нах. У березні-квітні 1943 вів переговори з штабом УПА-Північ, однак пропозицію про входження його відділів в єдиний повстанський рух Б. відхилив. У липні 1943 Б. перейменував очолювані ним загони в Українську Народно-Революційну Армію і створив спільно з Іваном Мітринґою Українську Національно-Демократичну Партію.18-19.8.1943 УНРА була роззброєна частинами Української повстанської Армії. Наприкінці листопада 1943 (за деякими даними - 1.12.1943) заарештований гестапо у Варшаві і ув'язнений у концтаборі Саксенгаузен. Звільнений у вересні 1944. З 1948 жив в еміграції у Канаді... Автор спогадів "Армія без держави"».

Читайте такж: Как Банедера спас жителей востока Украины

Але головне в обох поважних виданнях не сказано. Справа в тому, що саме Тарас Бульба-Боровець став організатором перших загонів українського національного партизансько-повстанського руху під час Другої світової війни. Назву «Українська повстанська армія» (або ж «повстанча армія») цим загонам у листопаді 1941-го (за іншими даними, на початку 1942-го) теж дав Бульба-Боровець. І він же першим з квітня 1942 року реалізував стратегію збройного опору обом тоталітарним режимам, більшовицькому й нацистському.

Цього, як на мене, більш, аніж достатньо, щоб у День захисника України згадати цього непересічного діяча - за всієї суперечливості деяких із його дій і вочевидь завищеної самооцінки, що знайшла наочний відбиток у спогадах «Армія без держави» (це визначення українського повстанського руху теж належить Бульбі-Боровцю).

Ось фрагмент із цих спогадів: «В листопаді 1941 р. на очищене від російської диверсії Полісся приходить армія нового ката України - Коха. Ґестапо ліквідує нашу адміністрацію. Приходять банди „генераль- та гебітс-комісарів", „ляндвіртів" і т.п. Команди „СД" та „СС" з місця починають поголовну „ліквідацію" жидів, „комуністів" та „націоналістів", тобто всіх активних українців... Весною 1942 р. УПА починає сміливими несподіваними наскоками малих груп безоглядно громити „героїв" Коха не тільки на Поліссі. УПА не дає гестапівцям спати спокійно на заграбованих українських пуховиках в Пінську, Мозирі, Житомирі, Шепетівці, Вінниці, Проскурові та Києві одночасно...

Ще зимою 1941 р. УПА заключила братерство зброї з славною білоруською національною партизанкою. Білоруси в'яжуться з Прибалтикою. Сам по собі монтується антиокупантський революційний блок поневолених націй. Літом 1942 р. від Чорного моря аж до Балтики починають щоденно летіти в повітря цілі гітлерівські „комісаріяти", „ляндвіртамти", залізничні мости, цілі ешелони та автоколони».

Чи було таке насправді? Так, було. Проте у спогадах у кілька разів перебільшені масштаби дійсного явища. І білоруська національна партизанка була тоді надто кволою порівняно з радянською партизанкою в тій-таки Білорусі, і говорити про антиокупантський блок від Прибалтики до Причорномор'я теж можна було лише в потенції, видаючи бажане за дійсне.

Утім, повторю ще раз: Тарас Бульба-Боровець, попри надмірну амбіційність і неоднозначність деяких своїх вчинків, стояв біля витоків української національної партизанки, біля витоків УПА, хоч і бачив її відмінною від того, якою вона стала пізніше, під проводом революційної ОУН. З іншого боку, і його опоненти бандерівці саме, очевидно, від Бульби-Боровця запозичили багато що з тактики масового партизанського руху, змінивши свої попередні настанови стосовно недоцільності розгортання такого руху без опертя на загальнонаціональний зрив. Ба більше: саме Бульба-Боровець під час війни першим зумів забезпечити співпрацю різних українських сил - ОУН (мельниківців), монархістів-гетьманців, групи Івана Мітринґи з революційної ОУН, галицьких націонал-демократів, комуністів-самостійників, представників козаків Дону та Кубані... Лідери ОУН (р) ставили йому це на карб, мовляв, надто еклектично виглядає повстанська політрада, проте в 1944 році, ініціювавши створення Українського головної визвольної ради (УГВР), вони також пішли шляхом об'єднання всіх національно-визвольних сил.

На загал, Тарас Бульба-Боровець (саме під цим ім'ям він увійшов в історію) був, безумовно, палким українським патріотом, але при цьому, сказати б, патріотом достатньо стихійним, бо «університети» його полягали в роботі каменяра і відсидці в сумнозвісній польській Березі Картузькій. Він був так само стихійним демократом. Це мало наслідком те, що вчинки його як політика й військового діяча часом були непродумані й необачні, за що від опонентів він отримав прізвиська «самозваного отамана» й «анархіста». Інші, освіченіші й дисциплінованіші провідники українських сил виявилися кращими за нього організаторами та бойовими командирами.

Але за всіх обставин Тарас Бульба-Боровець вартий окремого місця в пантеоні борців за волю та згадки в День захисника України.