Наше суспільство хворе. Виліковно хворе.

Відсутність сонця, втома і розчарування призвели до того, що ми захворіли на безпричинну ненависть. Ми готові з виряченими очима і піною в роті накинутися на людину, що поділяє наші власні цінності. Лише за те, що нам не сподобалося формулювання, або якась думка не збіглася з нашою, або вжито огидне для нас слово чи згадано неприємний факт, або (страшна річ!) ця людина десь обмовилася чи припустилася помилки.

Ми ризикуємо втратити міру, що відрізняє своїх від чужих. Тих, хто прикриє нам спину, коли стане гаряче, від тих, хто стане по інший бік барикад. Тих, на чию руку і голову завжди можна розраховувати, від тих, хто буде радий підставити і насміхатися.

Ми ризикуємо втратити найголовніше, що потрібно нам під час війни на два фронти, - міру своїх і чужих. Ми ризикуємо атомізуватися як суспільство і втратити ту мережеву (не фейсбучну, а живу людську мережеву) структуру, яка втримала і врятувала країну.

Читайте также: Какими должны стать экзамены на новую грамотность - информационную

Прикра обмовка Євген Нищук, історія життя роду Павел Белянский, вирване з контексту погане слово Эллина Шнурко-Табакова - з цього ряду, який, на жаль, довгий-предовгий.

Останній приклад Елліни характерний. Голова АПІТУ, що публічно і відкрито не підтримала рішення більшості членів асоціації щодо «22 євро», була зацькована фактично за одне лайливе слово. Ну так я її знаю більше 20 років, вона завжди була гостра на язик. Вона так лаялася і тоді, коли з колегами з інших компаній налагоджувала для армії закритий зв'язок (уявіть собі, наші комунікації у перший рік війни були відкриті для ворога). Так вона лаялася і тоді, коли боролася с корупцією в Міноборони і вчила генералів з Генштабу відкритій й ефективній комунікації з громадськістю. Так і навіть гірше вона лаялася і тоді, коли за допомогою математичних методів публічно викривала інформаційні спецоперації супротивника. Я їй цю лайку завжди пробачав. А ви самі ніколи не лаєтеся? Не виривається у вас матюк, коли б'єте по пальцю молотком? Тоді я йду до вас, повчитися витримці.

Читайте также: Лучшие изобретения 2016 года по версии журнала TIME

Друзі, їжте більше вітамінів, обіймайтеся багато разів на день, насичуйте мозок корисними ендорфінами й окситоцинами та пробачайте. Пробачайте, і вам пробачать. І тоді, коли почуєте звук сурми чи подзвін великого дзвона, ви побачите, як нас багато. І ми разом дочекаємося весни. Нашої весни.