Народ, ви, коли оце пишете про паспортний контроль і про податок з непрацюючих ФОПів, не дивитесь в корінь проблеми.

А корінь виглядає так:
- якщо ви іще не сидите в тюрмі, то це не ви невинні, а то ми недопрацювали.

Модель гебістської (навіть не поліцейської) держави, де усі громадяни діляться на підозрюваних і на гебістів. Плюс, високий, стоячий "над законом" правлячий клас.

Читайте також: Спілкування із державним апаратом як квест

Дивіться самі. Податок з непрацюючого ФОПа –  це презумпція ухилення від податків. Тобто, кожен ФОП –  без різниці, ухиляється він в реалі, чи він просто має сезонний бізнес –  автоматично на рівні закона визнається "уклоністом", і платить податок, еквівалентний "усередненій нормі обігу".

Тобто, десь уже записаний "план по прибутку", який має виконати ФОП. Ринкова економіка, кажете? Дзуськи. Госплан після цін на паливо підбирається до інших галузей.

Читайте также: Ідеальний український чиновник: яким його бачить суспільство

Далі, паспортний контроль. Це автоматична презумпція здачі житла в оренду, і порушення "плану міграції працездатного населення". Бо ж місцевим бонзам необхідна дешева робоча сила, а де її взяти –  як люди подаються до великих міст працювати. Назад, в стойло –  і на 500 гривень зарплати.

Вам розповідатимуть, що "так в Европі". Але "так" було тільки в одній країні світу. СРСР.