Вчора, 22 лютого, подивився канадський фільм "Гіркі жнива" режисера Юрія Менделюка – "історію кохання в розпал українського Голодомору 1932-1933 років", як про нього пише Вікіпедія.

Читайте також: Фільм про Голодомор, який повинен побачити кожен. ВІДЕО

Після перегляду подякував режисерові. Юрій Менделюк зробив стрічку, про яку обов'язково хтось скаже, що це голлівудська казка, що в фільмі занадто ковбойські українці... Мені це не заважало. Звичайно, нас давно привчили, що українці мають бути другого сорту – кривобокі невдахи, хіба що трошки смішні, та ще у фіналі мають заспівати сумних пісень про свою нещасливу долю. Це в них добре виходить.

У фільмі, який за стандартами української депресухи повинен був проспівати ще одну фатальну пісню, я побачив історію любові, боротьби і народження героя. Фільм дуже актуальний і потрібний сьогодні. Шкода, що його завтра не зможуть подивитися в Маріуполі, Гранітному, Мар'янці, Пісках, Водяному, Щасті, де я показував свій фільм "ТойХтоПройшовКрізьВогонь".

Вчора на перегляді були депутати, члени уряду, чиновники. Цікаво, що їх підштовхнуло прийти на фільм? Що вони винесли з фільму? Адже вони не просто глядачі – від них уже двадцять п'ять років поспіль залежить глибина провалля, в якому опинилося українське кіно, українська культура. Здається, вони були задоволені фільмом.

Звичайно, згадувався мені й мій фільм "Толока". Вже четвертий рік чиновники не можуть знайти спосіб поновити зйомки екранізації твору Тараса Шевченка. Вони мають законні підстави: державна половина фінансування надійшла ще 2013 року – половину фільму відзнято, що ж до грошей на завершення, їх не знайшов інвестор (фонд "Велика родина"). Це була перша спроба екранізувати твір Тараса Шевченка за часів незалежної України.

Читайте також: Відкладений попит: яким має бути українське кіно

Повертаючись до фільму "Гіркі жнива" можу сказати: своєю гривнею я цей фільм в українському прокаті підтримаю. Дякую пану Богданові Батруху, в кіномережі якого можна знайти українські фільми.