Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 15 серпня

Звинувачення у співпраці з КНДР: проблема для України чи просто "бульбашка"

Інформацію, оприлюднену американським виданням The New York Times, про те, що успіх запусків ракет Північною Кореєю став можливий через закупівлі на чорному ринку двигунів, можливо, з українського заводу, я би не назвав звинуваченнями. Радше це тільки натяки та неякісний журналізм. Є п’ять країн, які виробляють ядерну зброю та ракети. І будь-яку з них можна звинуватити в таких самих діях. Тож звинувачувати Україну у співпраці з КНДР, керуючись якимись вторинними ознаками, є непрофесійним журналізмом. Тим паче ті звіти, на які посилається автор статті, насправді не свідчать про те, що двигуни постачає саме Україна. З’являється відчуття, що без нашого північного сусіда така інформаційна атака взагалі не була можливою.

Уміння слухати: старій Європі є чого повчитися в Європи нової

Давній комплекс зверхності Заходу нині видається цілком застарілим. Особливо про прогрес нової Європи нагадує головування Естонії в ЄС. Попри не надто яскравий уряд, найменша балтійська країна впевнено просуває свій порядок денний, особливо щодо створення єдиного цифрового ринку. Естонська система е-громадянства – такий собі цифровий паспорт для іноземців – приваблює тих людей із-за кордону, які прагнуть вести бізнес у ЄС, зокрема й наляканих через Brexit британців. Пов’язаний із НАТО центр кіберзахисту в Таллінні провів щорічні навчання Locked Shields, які стали найважливішою військовою тренувальною програмою такого штибу в Європі. Є чого повчитися й у інших держав, що на передньому краї. Україна всупереч усьому величезною ціною бореться з Росією та майже домоглася припинення бойових дій.

Цифри Міноборони щодо небойових втрат у російсько-українській війні розходяться – журналіст

Статистика небойових втрат та поранень – це як температура в людини. Вона демонструє загальний стан армії, чи хворіють і на що хворіють ЗСУ, наскільки нинішній стан загрозливий. Приховувати чи спотворювати дані з небойовим втрат – це як приховувати температуру від лікаря. Якийсь час це дозволяє уникати неприємних процедур лікування, але в підсумку це може призвести до небажаних наслідків. Точні цифри щодо врат важливі зі трьох причин. Перша – моральна. Не втратити в паперах імена кожного загиблого – це данина і бійцям, і їхнім рідним. У цій війні це має відрізняти нас від агресора. Там втрати засекречені та ведуться дуже довільно. Точну інформацію щодо загиблихнавряд чи вдасться колись дізнатися. Росія досі не має остаточних даних із війн у Чечні й Афганістані.

Чи зібрали кияни своїх дітей до школи та скільки це коштує. ВІДЕО

До нового навчального сезону залишилося три тижні. Діти не хочуть розлучатися з канікулами, а батьки – рахують гроші, адже з пустим портфелем за парту не сісти. Кореспондентка UAINFO дізнавалася, чи зібрали українці своїх дітей до школи та чи сильно шкільне приладдя вдарило по їхніх кишенях. Кияни зазначають, що зібрати до школи найважче першокласника, адже весь комплект потрібних речей треба формувати з нуля. Для тих, хто йде до школи не вперше – легше, бо деяке шкільне приладдя залишилося ще з минулих років. Знайшлися і заощадливі батьки, які збирали своє чадо до навчального року заздалегідь, протягом усього року купуючи все необхідне. Кажуть, що так легше.

Чому українська армія не знає своєї історії

Те, що українська армія не знає історії своїх, це секрет Полішинеля. Як відомо, зараз підрозділи будуть нагороджувати почесними іменами, перші нагородження вже 24 серпня. Серед переліку (доволі великого і красивого) імен, котрими можуть бути нагороджені ті чи інші підрозділи є і Марко Безручко. Навіть перші консультації були, так би мовити, тест на сприйняття. Знаєте реакцію? "Безручко? Шо за один? Це ми типу "безручки" будемо? Криворукі чуваки, що невміють воювати? Нас засміють..." Біда? Авжеж. Знаючи такий стан речей, напевно, у країні слід розгорнули широку інформаційну кампанію із популяризації як самого процесу нагородження підрозділів нашими іменами, так і роз'яснення, що це за люди. Ну авжеж! Озирніться! Вона навколо, ця кампанія.

Михайлівський Золотоверхий монастир 80 років тому і сьогодні. ФОТО

Минуло рівно 80 років звідтоді, як у Києві більшовицька влада підірвала будівлю Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря (14 серпня 1937-го). На місці монастиря мала бути побудована урядова будівля, й виникає запитання: чи прихистили би вони студентів, які втікали від озвірілого "Беркуту"? Запитання риторичне. Промислом Божим та стараннями УПЦ Київського патріархату, парафіян та небайдужих людей монастир було відбудовано. Двері цієї обителі завжди відчинені для кожної людини, тут затишок, душевний спокій і Божа благодать.

Меч у карті Росії: у Києві відкрили новий пам'ятник героям АТО

Новий пам'ятник розташовано на перетині проспекту Леся Курбаса та вулиці Академіка Корольова. В основі ідеї пам'ятника покладено образ ангела-хранителя українських воїнів. Монумент має вертикальну конструкцію. Верхня частина – меч (зброя ангела-хранителя), що символізує майбутню перемогу українських вояків над ворогами України, а нижня частина має основу, на якій зображений саме ангел-хранитель із крилами, розфарбованими в жовто-блакитні кольори. Висота монумента – 2,5 метра. Обійшовся пам'ятник у 120 тис. грн. Кошти півроку спільно збирали волонтери і вояки-добровольці, які захищали Україну на сході.