Головний виклик, що стоїть зараз перед країною, це захист нашої незалежності.  Для цього нам доведеться стати повноправним учасником престижного клубу країн, які впроваджують технології Четвертої промислової революції. Ця революція характеризується не тільки превалюванням частки послуг над часткою промисловості в світовій економіці. Її головний актив – знання і технології. Це глобальне охоплення та висока швидкість розвитку подій і прийняття рішень. Уряди витісняються з традиційних монопольних ніш (як це відбувається із освоєнням космосу, наприклад), що змушує політиків шукати відповіді на нетривіальні питання (на кшталт того, яким має бути оподаткування роботів). Політичний клас не завжди встигає за цими змінами, в результаті в усьому світі популісти набирають вагу, а звичні правила гри змінюються. У таку реальність вже сьогодні доведеться інтегруватися Україні. І робити це потрібно на вигідних для нас умовах. Ми вже конкуруємо за залучення в Україну технологій, капіталу і людей, і ця конкуренція буде тільки посилюватися. Про це у своєму блозі на сайті "Новое время" пише міністр фінансів України Олександр Данилюк. 

Для того, щоб досягти успіху в цій боротьбі, нам всім потрібно багато чому навчитися. Не випадково, ще однією характерною ознакою нового часу є постійна і безперервна освіта. Необхідно перестати розповідати світові про те, що у нас війна і корупція, і перейти до розуміння того, яке місце ми можемо зайняти в глобальній системі made in the world.

Для цього необхідно оволодіти новими навичками. Головна і основна – українці повинні брати на себе повну відповідальність за своє життя. За 26 років Незалежності ми пережили грошову реформу, девальвації та кілька різких стрибків інфляції. Ми також пам’ятаємо фінансові піраміди і банкрутство великих банків. Наслідки цих подій відчуваються досі у вигляді відсутності довіри всіх до всіх.

Очевидний висновок з історії – ми повинні навчитися брати на себе повну відповідальність за свої економічні і політичні рішення. Держава при цьому повинна створювати рівні умови для громадян, стежити за дотриманням правил гри і в повному обсязі виконувати всі власні закони і обіцянки.

Друга навичка – бути відкритими до всього нового. Відсутність довіри надовго розділила громадян та фінансову систему. Здебільшого українці сповідують вкрай консервативну економічну політику – ті, у кого є заощадження, зберігають їх «під подушкою» або інвестують в нерухомість. В результаті ринок нерухомості розвивається нерівномірними циклами, а гроші, що лежать «під подушкою», з часом знецінюються і не приносять доходу. Сіра економіка не дозволяє країні розвиватися, і, відповідно, не дозволяє підвищувати рівень життя.

Тому держава повинна працювати над тим, щоб відновити довіру людей. До себе, до фінансової системи, до ринку.

Читайте також: В української економіки з'явився шанс

На українському ринку поки немає всього спектру інструментів для інвестицій і заощаджень, які є в арсеналі більш розвинених країн. За 26 років в нашій країні не побудували сильний національний фондовий ринок, не провели велику інклюзивну приватизацію, не реформували пенсійну систему. Наш клас власників виріс не завдяки державі, а, швидше, всупереч їй. Розвиток середнього класу вперся в олігархів, величезну корумповану бюрократичну машину та нереформовані правоохоронні органи.

Все це Україні належить виправити. Нам потрібно розвивати національний фондовий ринок, в майбутньому створювати недержавні пенсійні фонди, забезпечувати «зелене світло» для капіталу, інтегруватися в світ кібервалют. Ніщо з цього не стане реальністю, поки громадяни, взявши на себе відповідальність за своє життя, не будуть поспішати відкривати свою справу, виходити на ринки капіталу і завойовувати нові горизонти.

Читайте також: Грошово-кредитна політика та зростання економіки України

Завдання держави – створювати механізми ефективного та безумовного захисту слабких. Необхідно не тільки посилювати покарання за фінансові афери і корупцію, а й забезпечувати невідворотність покарання. Іншими словами – необхідно підвищити ефективність правосуддя. Можна завести безліч кримінальних справ проти корупціонерів, але поки їхня критична маса не отримає реальні терміни, громадяни не повірять у те, що держава справді бореться з корупцією.

Третя навичка – потрібно навчитися ризикувати. Прогрес в науках засновується на методі проб та помилок: без помилок не було б і проривів. Те ж саме і в бізнесі – не помиляється лише той, хто нічого не робить. Будь-який невдалий бізнес-проект – це не трагедія, а частина нормального процесу і запорука успіху в майбутньому. Нам всім потрібно бути сміливішими у своїх починаннях, більш амбітними в своїх цілях. Озиратися на ризики через будь-що означатиме програти глобально і залишитися в сьогоденні. А це, насправді, значить залишитися в минулому, поки весь світ рухається вперед.

Читайте також: Все про ринок електронної комерції в Україні

З моменту відновлення нашої незалежності в Україні змінилося 2 Конституції, 4 президенти і 16 прем’єр-міністрів. Між тим, від держави чекають визначення, дотримання та збереження правил гри. Війна за незалежність багато в чому сприяла початку впровадження стратегічного державного планування та змусила нас дивитися далі, ніж наступні вибори.

Тепер ми повинні переконати в привабливості завтрашнього дня України не тільки українське суспільство, а й весь навколишній світ. Ну а щоб самим повірити в цю красиву картинку, потрібно повірити в себе. З Днем знань усіх!