Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 15 вересня

Знову про мову: як вирвати українців із обіймів російської

Знову українські неологізми з екрану, паради вишиванок, зацікавлення історією, розвиток внутрішнього туризму… Хочеться ловити цю хвилю, відкривати для неофітів утрачене й непізнане. Але! У маршрутках як і раніше вмикають "Шансон" і "Русское радио". Старшокласники слухають матюкливий російський реп. Домогосподарки виють із приводу закриття "Одноклассников" і "ВКонтакте". Багатьом "нє прінципіально, на каком язикє разгаварівать"… Та ще одна частина "несвідомих" – це дуже навіть просунуті менеджери всіх ланок, бізнесмени, митці-богема… Попри всі очевидні перспективи для них Української держави, вони чіпко тримаються за "общєпонятноє нарєчіє". Нарешті я для себе сформулював, чому це так.

Французькі сенатори відвідали прифронтову зону на Донбасі. ФОТО

Основна мета візиту - ознайомлення з політикою безпеки і соціально-економічною ситуацією в зоні конфлікту. Особливо це стосується міст на лінії розмежування. Побачене французьку делегацію вразило. Після повернення додому політики мають намір активно закликати співвітчизників до підтримки України. На брифінгу в Краматорську Ерве Морей зазначив, що Франція послідовно підтримує цілісність і суверенітет України, ввела санкції проти Росії. Навіть – попри те, що вони негативно позначаються на сільському господарстві Франції. Сенатори запевнили, що Франція зацікавлена у співпраці з Україною – як у суспільно-політичній, так і в економічній площині. Однак рішення щодо участі миротворців ООН на території України у французькому парламенті остаточно не прийнято.

Тому що непослідовний: судді Смоковичу не місце в новому Верховному Суді

З одного боку, Смокович суддя впливовий, публічний, відвідує заходи, що їх проводить громадськість і щодо судової реформи, й на тему законодавчого врегулювання свободи мирних зібрань в Україні. У цьому питанні на публічних заходах суддя Смокович має дуже принадний вигляд, ба більше, є співавтором прогресивного, на думку багатьох активістів, законопроекту, що врегульовує питання праоведення мирних зібрань, так би мовити, на користь громадян. Але це все в теорії. На практиці суддя Смокович не дав звільнити суддів, що свавільно брали під варту учасників тих самих мирних зібрань – учасників Революції гідності. Подвійна мораль, подвійні стандарти, – це не ті характеристики, які повинні бути притаманні судді нового Верховного Суду.

Роздратування голодом: хто й чому спростовує те, що Голодомор 1932-1933 років був геноцидом

"Червоний голод" викличе не менше роздратування. Перша рецензія в The Guardian австралійської дослідниці сталінської Росії Шейли Фіцпатрік продемонструвала, як тяжко представникам ліволіберального наукового мейнстриму миритися з конкуренцією. Професорка Фіцпатрік обурюється тим, що не знайшла своєї книжки в бібліографічному покажчику Епплбом. Вона не дуже переконливо доводить, що "Червоний голод" написаний на базі не оригінального дослідження, а численні посилання на архівні ресурси з боку Енн – це просто форма незрілого хизування. Найбільше вражає дивний висновок Шейли, нібито ретельний аналіз історіографії Голодомору в дослідженні спростовує думку про те, що це справді був геноцид. Та це хибне тлумачення.

Чому "Дзідзьо.Контрабас" – не просто успішний проект

Розмовляли сьогодні про феномен успіху фільму "Дзідзо.Контрабас" із польським телепродюсером, який приїхав на Форум. Небо і земля у висновках. У нас про цей фільм уже пишуть трактати. Принаймні на фейсбуці. І між рядками читається, що в тих трактатах швидше намагаються виправдати причини тотальних провалів фільмів за державні гроші. Почнемо з того, що Дзідзьо-співак – лише додаткова промоція для того фільму. І не більше. Бо на "Тіні незабутих предків" публіка повалила, хоча зірок на екрані не було. Мій співбесідник висловив думку, що, крім добре окресленої жанровості, фільм врятувало ще одне. Оскільки в нас відсутнє громадянське суспільство з його вагомими висновками авторитетів, українське суспільство рефлексує на емоцію.

Каша в голові, та ще й без олії: які погляди бувають у пересічного українця

Розмовляємо. Каже: "Оце недавно віз клієнтку, так розповідає, що в Москві, на Київському вокзалі, так і працює магазин "Рошен". Дивуємося: "Ну і як ви могли повірити в таку дурницю?" Таксист незламно впевнений, бо ж "клієнтка сказала". Ґуґлимо, показую результати. Розповідаю йому, як зручно через таксистів розносити подібну дурню. Він виправдовується, що звик людям вірити. І зразу ж: "Але все стало погано. Нащо той безвіз, у нас всі люди проти". "А чому?" – запитує мій чоловік. "Комуналка стала вища, все дорожчає", – відповідь. "І який зв'язок?" – продовжує допитуватися чоловік. "Влада така сама. Треба було Кучму залишати. Той старий хитрий лис знав, як країною керувати. Телебачення бреше, кому вірити, не знаю", – каже дядько.

В Японії з'явився незвичайний потяг із тваринками. ВІДЕО

У Японії між префектурами Гіфу та Міє тепер курсує незвичайний поїзд, у якому разом із пасажирами їдуть близько 30 кішок. Пасажири потяга можуть не тільки пограти з котами, а й забрати будь-якого з них. За допомогою цієї акції організатори (компанія Yoro Railway Co Ltd і неурядова організація Kitten Cafe Sanctuary) хочуть привернути увагу до проблеми бездомних котів у Японії. Зазначається, що останнім часом кількість котів у Японії, що потрапили в притулки, скоротилася приблизно на 70%: із 237 246 у 2004 році до 72 624 2016 року.