З кожним днем все більшої популярності в нашому суспільстві набуває інститут «цивільного шлюбу» (проживання однією сім’єю, але без реєстрації шлюбу). Однак, коли така «сім’я» припиняє своє існування, часто виникає питання, пов’язане із поділом майна, що було нажите під час перебування у фактичних шлюбних відносинах. 

Чи вважається спільно нажите майно «спільною власністю» у фактичному, незареєстрованому шлюбі? Як довести «цивільний» шлюб? Які договори при цивільному шлюбі доречно укласти? Як визначити точку відліку з якого часу почався такий шлюб та як довести, що придбання майна відбувалося за загальні або, навпаки, особисті кошти? Деякі моменти роз’яснює судова практика, проте залишаються нюанси, які варто з'ясувати. 

У Сімейному кодексі України (далі – СК) питання майна при фактичному шлюбі регулюється в статті 74, згідно з якою: якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. Дані правові норми вступили в силу з 1 січня 2004 року. Тому, з цього часу вважається, що в Україні на правовому рівні закріплено існування інституту «цивільного шлюбу», а тому поділ майна осіб, що перебувають в цивільному шлюбі, повністю прирівняли до поділу майна подружжя, що офіційно оформило свої відносини.

Читайте також: Брак – это договор, или Иногда развод лучше, чем совместное, но кошмарное проживание

Найбільш вдалим, законодавець вважає договірний спосіб поділу майна, що набувається при фактичних шлюбних відносинах. Більше того є ряд угод, які варто укласти, щоб уникнути судової тяганини. Є декілька видів таких угод: про порядок користування майном, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності; про поділ майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності; про виділення в натурі частки з майна, яке перебуває у спільній сумісній власності; про спільне проживання та ведення спільного господарства. 

Але ж не завжди все так «гладко» і буває, що спочатку всякого роду майнові домовленості виглядають підозрілими, а потім в добровільному порядку поділити майно зовсім не виходить. І тут починається найцікавіше… 

Як довести факт «цивільного шлюбу»? Передусім варто згадати положення ст. 74 СК, про те, що якщо чоловік і жінка проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою чи в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності. Тому, особі що звертається в суд необхідно доказати факт проживання однією сім’єю з іншою особою, і те, що майно, яке вона просить поділити, належить на праві спільної сумісної власності. З цією метою треба встановити, час, з якого особи перебувають у «цивільному шлюбі», тобто проживання однією сім’єю. При цьому, слід мати на увазі, що законодавство чітко не встановлює, що означає «спільне проживання», а отже і доказова база залежить від особи, що буде доводити факт спільного проживання. Доказом шлюбу для суду можуть стати свідчення свідків - сусідів, батьків, спільних дітей. Фотографії є доволі сумнівним доказом, і судом, не будуть прийматися. Кращим доказом є договір оренди житла. Цивільне подружжя повинні вписати обидва прізвища в графу «орендар». Туристичні путівки та готельні рахунки, авіаквитки, чеки (про медобслуговування, автосервісі, хімчистці і т.д.) також можуть свідчити про фактичний шлюб. Та чи достатньо лише їх? Судова практика не дає однозначної відповіді. 

Варто звернути увагу й на той факт, що особи, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, не можуть перебувати у будь-якому іншому шлюбі. Тобто, якщо не оформивши розлучення з колишньою дружиною (чоловіком), чоловік ( дружина) починають при цьому проживати з іншою особою в «цивільному шлюбі», то такі відносини у розумінні СК не є фактичними шлюбними відносинами, а тому майно, набуте ними під час проживання не підпадає під поняття «спільна сумісна власність». Тим більше, майно, яке співмешканець придбав за особисті кошти може вважатися спільною сумісною власністю його та «колишнього» (колишньої). 

Важливим питанням при поділі спільного майна, набутого особами у «цивільному шлюбі» є розмір долей у такому майні. Відповідно до ст. 70 СК, у випадку поділу майна, долі чоловіка та дружини рівні. В той же час, якщо один із так званого «подружжя» вважає, що майно придбане не за спільні кошти, а за особисті, повинно довести дакі обставини і таким чином збільшити свою частку в майні або виключити його з переліку спільно набутого. Головними аргументами для цього буде те, що один із учасників фактичних шлюбних відносин в період спільного проживання не мав достатніх коштів для придбання або покращення стану майна без залучення особистих коштів іншого. Знадобляться в даній ситуації і документи, що підтверджують наявність заробітку чи іншого доходу (кредит, дарування та ін.). Судова практика показує, що навіть якщо ж особа не заробляла кошти, але піклувалася про господарство, при поділі майна вона має право на 1/2. 

Читайте також: 11 иллюстраций о том, что такое по-настоящему счастливый брак​​​​​​​

Отже, процедура поділу спільного сумісного майна, набутого особами в цивільному шлюбі з 2004 р., є такою ж, як і майна осіб, які перебувають у офіційному шлюбі. Та все ж незареєстрований шлюб має свою специфіку як у питанні правового захисту осіб, так і щодо поділу спільного майна, яке особи набули під час фактичних шлюбних відносин. 

Тому, поділ майна набутого у «цивільному шлюбі» є реальним, проте сімейні відносини настільки різноманітні, що при поділі спільного майна необхідно застосовувати індивідуальний підхід, всесторонньо збирати докази, що підтверджуватимуть фактичні шлюбні відносини. 

Кожен самостійно вирішує варто чи ні жити без штампу в паспорті, але тоді треба бути готовим і до майнових наслідків, що тягне за собою так звана неофіційність.