Дещо про політичний популізм vs державне лідерство.

Політичний популізм - це стратегія і тактика загравання з суспільством, спрямовані на отримання популярності. Популізм базується на красномовних обіцянках для задоволенні емоційних потреб людей мати гідний рівень життя. По суті - це гра на суспільних емоціях "зараз і тут" без відповідальності за невиконане "потім і там". Таке собі чародійство ХХІ століття.

Читайте також: Рівень агресії та ненависті серед українців жахає - журналіст

Ми в цьому не унікальні - популізм є в багатьох країнах Європи, до речі, цей феномен жваво обговорювався на нещодавній Ризькій конференції НАТО. Мабуть повинен бути якісь толерантний політичний і економічний рівень популізму, але не тотально-емоційний точно. Наслідки такого популізму - підвищення соціально-політичної турбулентності, дестабілізаційні загрози, збільшення прірви між вимогами до влади з боку громадськості і її практичними діями щодо задоволення цих вимог, суспільна недовіра до влади та розчарування нею.

Суспільству слід навчитися ідентифікувати політичний популізм. І перестати вірити у казки про швидкий прихід світлого майбутнього - воно настане лише через об'єднання зусиль справжньої політеліти і народу. Політичної еліти, якій довіряю народ за реальні вчинки і не перестає довіряти після делегування у владу, та народу, який свідомо ідентифікує своє майбутнє з незалежною Україною. Без цього - нові сплески емоцій і турбулентність з невизначеністю щодо її наслідків.

Звичайно, непросто зрозуміти who is who. Але, ніяк не красномовність чи фотогенічність слід вважати підставами для формування довіри людей.

Читайте також: Справжнє лідерство як виклик для першого нерадянського покоління в Україні

Дійсній політеліті притаманне ДЕРЖАВНЕ ЛІДЕРСТВО - ось що нам усім слід навчитися відрізняти. Це поєднує в собі політичну мудрість і управлінську професійність; мінімальну відстань з пересічними громадянами (політична доступність); вміння тримати слово, брати на себе відповілальність, делегувати повноваження, вчитися та визнавати власні помилки; успішні історіі (не лише слова!) державного будівництва з суспільно-значущими результатами за плечима.