Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 17 листопада

Між Різдвом і трудоголізмом: звідки береться "святофобія" й чому вона хибна

Якщо кількість "червоних днів" у календарі зменшиться, українці працюватимуть довше, але довше – не значить краще, себто продуктивніше. Що б там не казали трудоголіки, свят в Україні не більше, ніж у середній європейській країні, натомість продуктивність праці в нас учетверо нижча, ніж в ЄС. І цю лакуну не подолати, змусивши українців працювати кількадесят додаткових годин або навіть днів. Економічного дива не станеться, навіть якщо всіх нас загнати у трудові табори. Просто тому, що в сучасному світі найбільші прибутки мають не ті, хто працює довше, а ті, хто має кращі результати роботи. І вимірються ці результати не трудоднями й товщиною мозолів, а у валюті.

У середмісті Києва показують, як українці виборювали незалежність. ФОТО

Пізнавальна виставка біля Головпоштамту. "100 років боротьби: Українська революція 1917-1921". Використано 250 документів і фотографій. Деякі з них маловідомі, зі приватних колекцій, архівів.  Керівник Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович сказав, що виставка присвячена не тільки проголошенню Української Народної Республіки й не лише 1917 року.  "Виставка присвячена тому, щоб показати за допомогою світлин і документів, як українці виборювали свою незалежність, показати здобутки, а також помилки. – зазначив В'ятрович. – Ми свідомо подали на цій виставці всіх тих, хто були активними діячами Української революції, не тільки тих, які не робили помилок, але й тих, які робили помилки".

Йти чи не йти до армії – коли вибору немає

Я дуже сподіваюся, що моє мобілізаційне розпорядження пролежить у папці з документами багато років і ніколи не знадобиться. Радо скористаюсь легальними, а не вигаданими чи сфальшованими, приводами уникнути служби. Не уявляю, що я буду робити в армії, й дуже не хочу туди йти. З мене буде поганий солдат і не кращий підсобний робітник. Але, крім мужності, войовничості та інших маскулінних вартостей, є ще одна штука, яка в моєму розумінні є цінністю: честь. А вона передбачає, що борги потрібно віддавати, а зобов’язання виконувати, навіть якщо дуже не хочеться.  

Коли посол – жінка: як дати цьому раду?

Шведська пілотеса Малін Рюдквіст

Микола Мирний хоче знайти жіночий відповідник до слова посол. Посолка й послиня, що їх пропонує читач, не підходять із семантичних та инших міркувань. Тому треба казати пані посол Великої Британії, Сполучених Штатів Америки або инших країн. Чи можна використовувати фемінітив пілотка на позначення жінки-пілота, запитує Дмитро Повх. Не варто, бо пілотка – це головний убір. Слово українськомовний уже є в новітніх словниках. Порівняйте: польськомовний, чеськомовний, німецькомовний і подібне. Думаю, що згодом воно витіснить з ужитку незакономірне утворення україномовний. Ми ж не кажемо поломовний, чехомовний, росіємовний. Тому треба казати українськомовний.

Що буде з НБУ після Гонтаревої

Із позиції користувача проведені зміни були болючими. Кілька хвиль шокової девальвації, багато банків вийшли з ринку із серйозними втратами. Але якщо оцінити із позиції економіста, гадаю, було зроблено величезний прорив. По-перше, ми перейшли від фіксованого курсу до квазіпливучий – зараз він рухається до серйознішої лібералізації. І це одна з базових, фундаментальних реформ. Зараз це важко оцінити, але пливучий валютний курс – це фундамент, на основі якого можна будувати довгостроковий стійкий ріст. Цю жертву будуть оцінювати за 5-10 років. Жертву, тому що людина, яка це робить у публічному просторі, себе фактично вбиває. 

Мусимо зберегти: що в Україні справді краще

Наші натуральні продукти. Проїхавши в Північну Америку, я був вражений, наскільки погано харчуються там люди, якої ніякої якості продукти споживають. У порівнянні з американцями, середньостатистичний ужгородець живе в раю, бо має доступ до свіжих, смачних і натуральних продуктів. Навіть у східних країнах Євросоюзу помідори втратили смакові якості – так, вони мають ідеальний вигляд, але не мають смаку, не кажучи вже про запах. У Словенії навіть на спеціалізованих фермерських ринках не можна купити свіжого молока – тільки зі спеціального апарату, який пастеризує продукт. Українському хлібові немає рівних ніде, крім Литви.

Українське місто, що дало світові класиків відразу чотирьох літератур

На врученні премії Джозефа Конрада Оксана Забужко вдалася до точної культорологічної характеристики рідного міста англійського класика – Бердичева. Міста, яке, на її думку, дало класиків відразу трьох літератур – англомовного поляка Конрада, російського письменника Гроссмана, українця Нестайка. Я люблю всіх трьох. Але в часи їхнього народження на вулицях Бердичева було чутно ідиш – і навіть більше, набагато більше, ніж польську, російську чи українську мови. Бердичів був Єрусалимом Волині, саме це створювало його неповторну атмосферу – культурну, релігійну, літературну, містичну, торгівельну. Тут, у Бердичеві, народився класик літератури на ідиш Дер Ністер – автор епопеї "Сім’я Машбер", дія якої відбувається в його рідному місті.