Як відомо, 7 листопада цього року Верховна Рада прийняла за основу проект Виборчого кодексу України. Поки головний комітет ВР вивчає усі пропозиції і поправки, які надійшли на друге (постатейне) читання від суб‘єктів права законодавчої ініціативи, намагаюсь накласти виборчу систему проекту Кодексу (з урахуванням 4% прохідного бар’єру) на отримані результати позачергових виборів народних депутатів України 2014 року.

Що виходить за результатами? 

Отже:
1. Народний Фронт. 121 мандат. З них - 107 у виборчих регіонах (далі - ВбР), 14 компенсаційних мандатів (далі - КМ).
2. Блок Петра Порошенка. 119 мандатів. З них – 107 у ВбР, 12 КМ.
3. Самопоміч. 60 мандатів. З них - 44 у ВбР, 16 КМ.
4. Опозиційний блок. 52 мандати. З них – 39 у ВбР, 13 КМ.
5. Радикальна партія Олега Ляшка. 41 мандат. З них – 27 у ВбР, 14 КМ.
6. Батьківщина. 31 мандат. З них – 21 у ВбР, 10 КМ.
7. Свобода. 26 мандатів. З них – 14 у ВбР, 12 КМ.

Відтак, всього із 450 мандатів 359 розподілено у виборчих регіонах, а 91 мають природу компенсаційних.

Це щодо загальних цифр.

1. Чим більший загальнонаціональний відсоток голосів набирає політична партія, тим більший відсоток мандатів вона отримує шляхом розподілу у виборчих регіонах. Натомість, певні політичні партії, які отримують лише невеликий загальнонаціональний результат, здобувають солідний відсоток компенсаційних мандатів серед загальної кількості здобутих такою партією мандатів (близько 30-45%).

Читайте також: Верховна Рада й реформи: здобутки й невдачі парламентського листопада

2. Кількість компенсаційних мандатів для кожної політичної партії коливається від 10 до 16. Це є непоганим стимулом для зацікавленості політичних лідерів.

3. Гарантується обрання повного конституційного складу ВР у кількості 450 народних депутатів України. Це має велике значення для більш безболісного формування стійкої коаліції і, як наслідок, стійкого уряду.

4. Анексовані і окуповані території включаються до складу виборчих регіонів одночасно з територіями, над якими перебуває фактичний контроль офіційного Києва. Це означає, що ми не відмовляємося від Кримського півострова і Донбасу. Заодно обраний у такий спосіб парламент представляє інтереси усіх громадян незалежно від місця проживання.

5. Абсолютно безболісно вирішується проблема реалізації права голосу для внутрішньо переміщених осіб і трудових мігрантів, адже прив‘язка щодо порядку розподілу мандатів в залежності від активності (явки) виборців у виборчих регіонах не порушує одного з універсальних принципів - принципу рівного виборчого права (частина перша статті 71, частина перша статті 76 Конституції України) і не нівелює правову природу мандата народного депутата України як представника Українського народу у ВР України, який покликаний виконувати свої обов‘язки в інтересах усіх співвітчизників (абзац третій частини першої статті 79 Конституції України, частина перша статті 1 Закону України «Про статус народного депутата України»), а не в інтересах будь-якого округу чи регіону.

Читайте також: Виборчий кодекс України: про що варто пам'ятати законотворцям

Уже маю конкретні пропозиції технічного характеру.

1. В тексті проекту Кодексу щодо переліку міст Дніпропетровської області у складі виборчого регіону номер 5 упущено місто (обласного значення) Першотравенськ.

2. Пропоную, виборчі регіони 1 і 2 назвати відповідно «Київський східний», «Київський західний». Адже відносити адміністративні Голосіївський і Печерський райони Києва до складу «Київського лівобережного регіону» є не зовсім вдало.

3. Запровадити поняття «преференція виборця». Адже голосом виборця є відзначення ним «першої позиції» у виборчому бюлетені; адже це фактично підтримка усіх кандидатів обраної політичної партії. Натомість, «преференція» є лише додатковою (факультативною) позицією змісту волевиявлення виборця і не заповнення цієї так званої «другої позиції» виборчого бюлетеня не впливає на дійсність останнього. Виборець отримує можливість здійснити вплив на черговість розподілу мандатів у виборчому регіоні для обраної ним політичної партії. Не більше і не менше.