ТРЕНДИ 2017 – це спроба відійти від життєвого ритму "сьогодні на сьогодні" та подивитися у майбутнє. Адже більшість наших успіхів, як особистих, так і країни, залежить від правильного планування: на завтра, на тиждень, на місяць або на рік вперед. Саме тому Україні, щоб бути успішною, потрібно теж навчитися не лише зазирати у завтрашній день, а й належно готуватися до нього.

Як ми писали цей продукт? По-перше, спирались на експертизу нашого колективу комунікаційної групи PlusOne, який так чи інакше інтегрований ледь не у всі важливі суспільно-політичні процеси країни. По-друге, ми апелювали до оцінок наших клієнтів і друзів, серед яких є багато економістів, фінансистів, політиків та громадських діячів. Нарешті, на останньому етапі ми звернулися до низки незалежних експертів, щоб порівняти та підрівняти гіпотези.

Основна мета продукту – виявити тренди. Ми свідомо нехтували фіксаціями процесів очевидних або таких, що вже знайшли своє відображення у житті. Нашою метою було показати, що буде нового і на що потрібно буде звернути увагу.

Чи розраховуємо ми на 100% справдження прогнозів? Звісно, ні, адже життя непередбачуваніше за будь-який, навіть найсміливіший прогноз. Але наша мета – зміна самої структури мислення країни, коли всі ми будемо рухатися від задачі, її структурування, до пошуку шляхів реалізації.
 

ПОЛІТИКА

Країна входить у 2017-ий втомленою і сердитою – коли окремі успіхи та безперечні прориви тонуть у хорі розчарування помилками влади та повільністю змін. Спроби осідлати цей настрій будуть головним трендом року.

2017-ий стане роком формування суспільного запиту на оновлення політичної верхівки. Відсутність результатів реформ, втома від влади, шок від результатів електронного декларування – все це підвищує "температуру по палаті".

За відсутності бажання Президента дострокові вибори до ВР все ще виглядають малоймовірними. Однак ситуація може докорінно змінитися відповідно до того, як у Порошенка ростиме необхідність каналізувати негатив, а також накопичуватиметься втома від неефективності Кабміну, який уже де-факто працює у форматі уряду меншості. Виходом стане або переформатування уряду (з більшою вірогідністю), або дострокові вибори. Вони традиційно призначаються всупереч інтересам влади та у ситуації, коли правове поле підганяється під суспільний запит.

Заклик до третього Майдану стане основною комунікаційною зброєю для протестного електорату, але реальні перспективи такого Майдану виглядають перебільшеними.

Каталізатором ситуації може стати повномасштабна війна компроматів (яка де-факто вже почалася). Її ініціаторами стануть вчорашні союзники та партнери нинішньої влади, з метою захисту власних інтересів.

На тлі росту недовіри партію влади (БПП) чекає переосмислення та пошук нової ідеологічної платформи. Можливий дрейф у бік соціальної риторики, що є загальним трендом відмінності політичної ідеологічної палітри від 2014 року.

Попри зниження рівня довіри, Петро Порошенко не повторить долі Ющенка та не просяде нижче свого електорального ядра. Це ядро стане фундаментом, який захищатиме Президента від розхитувань. Тому Порошенко залишатиметься сильним та впливовим політичним гравцем.

Негативний для Президента тренд – початок гуртування за принципом "ворог мого ворога – мій друг", коли представники різних політичних сил будуть єднатися довкола ідеї дострокових виборів.

Остання соціологія 2016-го фіксує протистояння двох політичних гравців – Порошенка і Тимошенко. 2017 рік стане роком швидких рішень та ситуативних союзів, де системотворчу роль відіграватиме "Батьківщина": її високий (і поки не реалізований) рейтинг може стати привабливим центром впливу для політичних і регіональних еліт. Саме від майстерності шахової партії Юлії Тимошенко може залежати, чи реалізується суспільний запит у дострокові вибори.

Водночас, Ляшко, Гриценко, Саакашвілі та інші політичні гравці з рейтингом робитимуть все, аби розбавити цей дует власною присутністю.

Порошенко може далі втрачати вчорашніх та сьогоднішніх союзників. Своє місце під сонцем шукатиме Арсеній Яценюк, який знову з'явився у публічній площині. Паралельно з власними амбіціями колишній прем'єр плекатиме новий політичний проект, свого роду Фронт 3.0. Зростатимуть власні амбіції й у нинішнього прем'єра Володимира Гройсмана, в оточенні якого почалися поки несміливі, але вже артикульовані думки про самостійну участь у майбутніх президентських перегонах.

Запит на "нові сили" підживлюватиме бродіння навколо створення політичної сили, орієнтованої на ліберальну публіку, яка покладає надії на Саакашвілі та "ДемАльянс". Утім, роздробленість, брак регіональних структур та системності в роботі суттєво зменшують їхні шанси на вихід у вищу лігу політики.

Маятниковий хід електоральних уподобань українців збільшить популярність риторики Опозиційного блоку. Водночас, загрозою для колишніх регіоналів стане феодальне дроблення у вигляді таких проектів, як "За життя" чи "Наш край".

Гіпотетичні дострокові вибори відбуватимуться за старим законодавством, адже нинішня виборча система (насамперед, її мажоритарна складова) залишиться останнім бастіоном влади, який вона не здаватиме за жодних обставин. Натомість реальнішою виглядає зміна системи місцевих виборів: її нефункціональність та непередбачуваність не влаштовує жодного з ключових гравців.

Коротка та непереконлива кадрова "лава запасних" у Президента відіб'ється у чергових суперечливих призначеннях та медійних скандалах. На Президента чекатиме складний вибір між збереженням команди ціною подальших репутаційних втрат або демонстративними чистками у дусі порад Лі Кван Ю про посадку трьох друзів.

Відбудеться переоцінка інструментів політичної боротьби, оскільки матриці десятирічної давнини у вигляді вуличних акцій чи блокувань трибуни у Верховній Раді вже не дають електорального результату. У пошуках нових ідей українські політики вивчатимуть як сучасний американський досвід, так і цікаві європейські кампанії ("Make America great again" Трампа, "BetterTogether", Brexit, кампанія Анджея Дуди тощо), коли маркетингові інструменти та вдала реклама допомагали вигравати заздалегідь програшні кампанії.

Телебачення залишатиметься ключовим електоральним інструментом впливу, але інтернет продовжить його наздоганяти. На зміну поверховій уяві про те, що політичний веб – це розміщення банера на головній сторінці "Української правди", а інформацію можуть рознести міфічні "боти", прийде розуміння процесів, що ґрунтуються на американському досвіді: CRM, диверсифікований таргетинг, ігрифікація тощо.

Читайте також: Історія волонтера: шлях від мецената до воїна

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Цукерко-квітковий період української міжнародної політики закінчився ще у 2016 році, і цей тренд збережеться як основний у 2017 році. Питання навіть не стільки у втомі та розчаруванні в Україні. Це явище не є реальним чинником зовнішньої політики інших держав та ЄС, але залишається впливовим у публічній риториці. Значно більше на охолодження вплинуть електоральні процеси всередині країн-партнерів і загострення наявних або поява нових викликів і загроз (популізм, тероризм, міграція, війна в Сирії).

Наріжним каменем зовнішньої політики залишатиметься врегулювання ситуації на Донбасі, яке поки повністю зав'язане на Мінський процес. Ситуація з ним нагадує покер, коли всі учасники гри блефують, але чекають, хто першим скине карти. Ясно, що угода поки не працює, але гідної альтернативи цьому ще не заплановано.

Очевидна втома і зневіра від Мінського процесу штовхатимуть Україну та її ключових західних союзників до пошуку нових переговорних форматів. Є вірогідним пряме залучення США: у цьому з різних причин можуть бути зацікавлені як Росія, так і Україна.

Позиція України у цих переговорах визначатиметься, зокрема, й подальшим посиленням настроїв на користь "замороження" конфлікту на Донбасі і фактичного відмежування від окупованих районів. На тлі перспективи продовження війни і майбутніх багатомільярдних витрат на відбудову ідея ампутації "Крайнього сходу" може з розряду політичного самогубства перейти у реальну дискусію.

Викликом для української дипломатії стане вибудова стосунків з новою адміністрацією Сполучених Штатів Америки, каналів комунікації з якою у Києва поки немає. Імовірно, Києву залишається розраховувати, що традиційна риторика республіканців у Конгресі та в новій адміністрації змусить Трампа зайняти жорсткішу позицію щодо Путіна.

Ще одним трендом стане серйозне охолодження з найближчими сусідами – Польщею і Туреччиною, які ще кілька років тому всіляко підтримували Україну. Враховуючи сумбурну внутрішньополітичну ситуацію і в Україні, і в Польщі, і в Туреччині, сподівання на прориви цього дипломатичного фронту виглядають доволі сумнівними.

Завершення процесу ратифікації Угоди про Асоціацію з ЄС та надання безвізового режиму з ЄС є цілком вірогідним і означатиме виконання Україною всіх реально досяжних на цьому етапі принципових завдань у відносинах з Євросоюзом. Після цього євроінтеграція розвиватиметься інтенсивно, а не експансивно, тобто шляхом забезпечення реалізації наявних механізмів взаємодії, а не створення нових.

У разі провалу безвізу та євроінтеграції влада спробує прибрати ці теми з власної риторики.

Криза дипломатії принесе й позитив. Українці вистрибнуть із теплої ванни, коли "нам всі винні" і ще гостріше усвідомлять, що ефективна зовнішня політика можлива лише у разі ефективної внутрішньої політики, насамперед, реформ.

Успіх України залежатиме від того, наскільки вона зможе змінити свій статус із проблеми і жертви в очах Заходу на статус "передового загону" Вільного Світу у протидії агресії Росії. Загону, який є носієм реального бойового досвіду у гібридній війні і готовий далі платити свою ціну за стримування Путіна.

Є великі шанси, що Європа наступного року просунеться в окресленні єдиної стратегії у відносинах із Росією. Важливо зафіксувати дві тенденції, які ми спостерігаємо вже досить тривалий час і які посиляться у 2017. З одного боку, це втрата довіри до Москви, як до суб'єкта світової політики (зокрема, на тлі знищеного Алеппо). З іншого – усвідомлення головними гравцями ЄС неефективності власної політики умиротворення.

Важливі для України вибори наступного року проходитимуть у Франції та Німеччині. Від виборів до Бундестагу, наприклад, залежатиме, чи збереже Ангела Меркель свою посаду. А однією з фавориток президентських виборів у Франції називають Марін Ле Пен, лідерку ультраправого Національного Фронту, яка неодноразово висловлювала захоплення політикою Путіна.

Проблема анексованого Криму дедалі більше виноситиметься за дужки, а Україні дедалі наполегливіше вручатимуть варіант із фактичним (але не юридичним) визнанням анексії в обмін на мир та реінтеграцію території на Донбасі. Тут, як уже наводилося в аналогії з покером, усе залежатиме від вміння тримати свої карти на руках, щоб мінімізувати майбутні компроміси.

Початок пошуку реальних компромісів може стати найголовнішим трендом дипломатичного 2017 року.

Читайте також: Речі, котрі ми робимо для себе – найкращі і найсправжніші

БЕЗПЕКА 

Мілітаризм стає новим генетичним кодом українців, що є наслідком фактичної війни, яка триває в країні вже третій рік поспіль. Тренд підтверджується світовим індексом мілітаризації, де Україна перемістилася з 23 на 15 місце.

Наявність серйозних інвестицій продовжує перетворювати армію, нехай і не зі 100% ефективністю, на грізну силу. Кількість та якість зброї, амуніція, кількість та якість тренінгів і навчань – усе це, за умов фінансування, буде лише збільшуватися. Одночасно із цим важливу роль у цьому процесі отримують приватні компанії, які активно виходять на ринок озброєння, техніки та екіпірування.

Водночас, ефективність змін в армії актуалізує розмови про призначення цивільного профільного міністра та розділення власне війська (Генштаб) зі структурами, що забезпечують його функціонування (МО). Це буде зумовлено як нездатністю генералітету звикнутися з думкою про необхідність реформування, так і внутрішнім (військові) і зовнішніми (міжнародні партнери) запитами.

Одночасно із цим можливі перші кроки у створенні "добровольчої" або "резервної" армії за прикладом естонського "Кайстеліту", польської територіальної оборони, або за фінською чи швейцарською моделлю. Реалізація цієї концепції автоматично призведе до ще більшої мілітаризації суспільства.

Реформи чекатимуть українську оборонну промисловість. Забезпечивши найнагальніші потреби армії, "Укроборонпром" уперся у стелю свого розвитку, що зумовлено радянськими атавізмами управління сферою. Ключові тренди розвитку оборонки – дрейф у систему координат, яка дозволяє залучати інвестиції (корпоратизація, приватизація, ухвалення законодавства про приватно-державне партнерство) та прагнення вийти на виробництво більш технологоємної продукції. Наприклад, це може стосуватися створення високоточної зброї, що зараз неможливо без тісної співпраці на міжнародному рівні та активного залучення приватних підприємств.

Окремою перспективною галуззю української оборонки залишається авіабудівництво, де ключовими подіями мають стати "живі" літаки Ан-178 та Ан-132.

НАБУ далі шукатиме себе у безпековій системі країни, адже різні групи впливу у владі не облишать спроб зробити роботу Бюро більш "передбачуваною". На цьому тлі посилюватимуться розбіжності між НАБУ та іншими відомствами з подібними повноваженнями. Авторитет НАБУ триматиметься на довірі громадянського суспільства та тиску іноземних партнерів.

Дедалі більше буде розмов про реорганізацію Служби безпеки України, яка щороку втрачає ореол професійності та втаємниченості. Майже всі публічні скандали за участі Служби переважно демонструють некомпетентність її працівників.

Важкий рік чекає на Генеральну прокуратуру, адже опоненти Президента постійно говоритимуть про заангажованість її дій. Відсутність зрозумілих результатів у справі Майдану та дуже сильна обмеженість і вибірковість у покаранні "попередників" лише посилюватимуть цей тренд.

Ключовий тренд правоохоронних органів – відчуття уповільнення або цілковитої ревізії реформи поліції. Надзвичайно високий рівень довіри до нової поліції буде поступово сходити нанівець на тлі неочевидності її результатів та гучних скандалів за основним профілем діяльності. #мояноваполіція припинить бути брендом реформ, який використовує влада у публічній риториці.

Населення буде відчувати себе менш захищеним. Велика кількість зброї на руках та новин про її побутове застосування психологічно поверне суспільство назад "у лихі дев'яності".

ЕКОНОМІКА 

Драйвером невеликого економічного зростання у 2017 році будуть переважно внутрішні фактори. Це, насамперед, зростання внутрішнього споживання. І помірне зростання інвестицій. Стримана оцінка росту ВВП на рівні 2,5% від МВФ видається найбільш реалістичною.

Частка сукупних видатків державного сектору зменшиться наступного року до 42,8% ВВП (порівняно з 44,3% у 2016). Однак це відбудеться за рахунок зменшення квазіфіскальних видатків (витрат на рекапіталізацію банків, підтримку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та НАК Нафтогаз України). Тобто роль держави в економіці залишатиметься все ще надзвичайно великою. Рівень соціальних витрат у структурі бюджету не відповідає реальним економічним можливостям країни: за прогнозами, наступного року лише на пенсії та соцзахист піде 17% ВВП.

Триватиме скорочення корупційної ренти. Слід очікувати, що частина хабарів та "відкатів" у державних закупівлях наступного року зменшуватиметься. Передусім, завдяки подальшому запровадженню системи "Прозорро" та вдосконаленню процедур її застосування. Хоча цілком ймовірно, що Україна вчергове дивуватиметься винахідливості чиновників середньої ланки, які є відповідальними за розподіл державних грошей. Ймовірно, вони знаходитимуть нові лазівки, щоб обходити електронні протоколи. Але завдяки прискіпливій увазі громадських активістів та журналістів, нові схеми дуже швидко виходитимуть на поверхню.

Середній і великий бізнес усе більше опановуватиме для себе переваги угоди про Асоціацію з ЄС. Навіть дрібні підприємці шукатимуть можливість виходу на ринки країн Євросоюзу. Частка експорту до країн ЄС у 2017 році може сягнути 40%. Торгівля з Росією залежатиме, передусім, від політичних рішень. Історичний мінімум у торгівлі з Росією, зафіксований у 2016, має шанси ще зменшитися наступного року.

Масштабна приватизація у 2017 році можлива лише за наявності сильної політичної волі. Держава категорично не хоче розлучатися з 3400 державними підприємствами. Це досі гарна "годівничка" для тіньових контролерів останніх. Але 2017 рік стане часом жвавої дискусії профільних фахівців про те, які саме підприємства потрібно залишити державними. З великою вірогідністю ми побачимо в ефірі провідних програм кілька цікавих журналістських матеріалів, хто і скільки саме заробляє на державній власності. Iнвестори уважно придивлятимуться до перших знакових приватизаційних процесів (ОПЗ, енергетика).

У 2017 навряд чи зменшиться, а може, і виросте трудова міграція. Зараз статистика не фіксує цей показник достовірними засобами. Але саме тут може міститися одна з головних небезпек для розвитку економіки – суттєвий брак кваліфікованих та освічених кадрів. Це відбувається через значний розрив у зарплатах із сусідніми країнами. Є підстави очікувати, що проблема трудових мігрантів стане інформаційно помітною. Хоча для інвесторів ми в цьому показнику лишатимемося одними із найпривабливіших на глобальному ринку.

Як вітчизняні, так і іноземні інвестори залишаться у негативних очікуваннях щодо інвестклімату України. Серед головних проблем – висока корупція, недовіра до українського правосуддя та занадто жорстке валютне регулювання. На тлі критично малого рівня інвестицій, який фіксували протягом останніх трьох років, це матиме негативний економічний ефект.

Інфраструктурний тренд країни – велике будівництво доріг, яке вже розпочалося на місцевому рівні, а тепер торкнеться великих магістральних шляхів. У 2016 році по всій країні було відремонтовано майже 2000 кілометрів шляхів, у 2017-му бюджетні кошти на цей напрямок повинні збільшитися. Також на вирішення проблем шляхів Кабмін планує залучити 1 мільярд доларів кредитних запозичень від Світового банку. Розпочнеться створення Дорожнього Фонду. За грошима прийде боротьба за підряди, яка супроводжуватиметься корупційними скандалами.

Питання реформування та приватизації "Укрзалізниці" буде актуалізоване.

У 2017 році "Укрзалізниця" має намір збільшити обсяг капітальних інвестицій в 2,4 рази – до 27,4 млрд гривень з 11,2 млрд гривень, запланованих за підсумками 2016 року. Крім того, планується збільшення вантажного рухомого складу на 9 тисяч вагонів наступного року. Але, по мірі освоєння бюджету, розбіжності між польським керівником "Укрзалізниці" Балчуном та українською виконавчою владою будуть лише рости.

Перезапуск аеропортів в обласних центрах – передвісник появи нових лоукостерів. Також на розвиток авіаперевезень може вплинути реальна перспектива "Відкритого неба" та початок підйому економіки, що спричинить ріст купівельної спроможності.

Початок змін може чекати українські порти – підготовка до приватизації малих та концесії великих підприємств. Цей процес буде непростим та супроводжуватиметься численними скандалами.

У 2017 році країна має знайти відповідь на запитання про долю найбільшого транспортного активу країни – магістральних газопроводів Росія-ЄС.

Енергоефективність буде одним із головних векторів розвитку ринку енергетики. Переживши зиму 2016-2017, населення і ОСББ почне активніше утеплювати квартири і будинки та залучати кредити на енергоефективність. Ключовим інструментом реформи стане створення Фонду Енергоефективності, який і стимулюватиме енергоефективні заходи.

На хвилі енергоефективності з'явиться новий перспективний кластер економіки. Він включатиме виробництво сучасних енергоефективних матеріалів, енергетичний аудит, сервісні компанії, які обслуговуватимуть енергоефективні програми. Сюди заходитимуть великі внутрішні та іноземні інвестиції.

Проблема купівлі вугілля з окупованих територій загостриться, особливо – за умов холодної зими. Постане питання пошуку винного у цьому. "Крайнім" можуть зробити профільного міністра.

Ринок будівництва пожвавиться у Києві та у великих обласних центрах – Дніпрі, Харкові, Львові, Одесі. Здебільшого, будуватимуть економ-житло. Спрощення дозвільних процедур, дерегуляція, персональний вибір ділянок і забудовників зроблять будівництво легшим.

Взятий аграрним міністерством курс на пріоритизацію переробки стане головним трендом 2017 року в цій галузі. Інвестиції у переробку потягнуть за собою ріст ринків перевалки та логістики.

Посилиться конкурентна боротьба за нішеві ринки (дитяче харчування, органічна продукція тощо), особливо, серед малих та середніх фермерів, які не мають змоги конкурувати з великими агрохолдингами на більш традиційних ринках.

Ринок землі залишиться політичним, а не економічним питанням. Тому мораторій за продаж сільськогосподарських земель з великою вірогідністю буде подовжено.

На ринку праці триватиме витіснення некваліфікованої робочої сили. Оптимізація та автоматизація робочих процесів спровокує скорочення робітників, які виконували "паперову" роботу. Особливо відчутно зросте безробіття в сегменті "жінки 45+".

Найперспективнішою професією в Україні стає інженер. Попит на технічних спеціалістів зростатиме на тлі активізації економіки.

ФІНАНСИ

Пік кризи Україна вже подолала. Є всі підстави вважати, що 2017-ий країна переживе значно легше, ніж три кризові останні роки. За базовим сценарієм, співпраця з МВФ наступного року не припиниться. У той чи інший спосіб Кабмін домовиться про виділення чергового траншу кредиту і це, водночас, стане позитивним сигналом для зовнішнього світу.

Курс гривні більшою мірою залежатиме від ситуації на зовнішніх ринках. Тобто від цін на метал та зерно.

Хоча ризики традиційно полягають у можливості збільшення дефіциту бюджету, а відтак висока вірогідність, що уряд вдасться до запозичень у НБУ. Особливо з огляду на те, що у доходах передбачені суттєві надходження від спецконфіскації (10,5 млрд грн), ухвалення закону про яку під великим питанням. Окрім того, у першій половині року можуть виникнути труднощі з видатками через зростання мінімальної заробітної плати.

Також бюджет-2017 чекають рекордні виплати за державним боргом. Загалом – 240 мільярдів гривень.

Навряд чи хороші новини у 2017-му будуть для тих, хто чекає відновлення банківського кредитування. З одного боку, фактично немає кого кредитувати. Після двох потужних криз позичальників з гарною кредитною історією майже не лишилося. З іншого – ставки лишатимуться зависокими.

Нарешті і ми дочекалися власної історії під назвою "Toо big to fail". Відтепер держава контролює понад 50% банківських активів країни. На початку 2017 ми почуємо ще чимало цікавого про найбільший банк. Насамперед, скандали, пов'язані з умовами, на яких націоналізують "Приват". Друга частина новин стосуватиметься того, як призначені владою менеджери перебирають контроль і управління в "Приватбанку". І, зрештою, цікаві відкриття – через які саме схеми Ігор Коломойський з партнерами кредитували власний бізнес. Від того, наскільки новий менеджмент зможе зберегти дійсно унікальну систему "Приват-24", багато в чому залежатиме його майбутня привабливість для потенційних інвесторів. Але для цього потрібна ще й добра воля колишнього власника та керівництва. Також цілком вірогідно, що вже у 2017 когось потрібно буде таки призначати винним за те, що державі власним коштом доводиться рятувати банк.

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ ТА РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА 

Реформа децентралізації пройшла точку неповернення й охопить усю країну. Водночас, законодавчі прогалини (зокрема, через відсутність змін до Конституції) та швидкість реформи щоразу провокуватимуть питання перерозподілу повноважень і видатків. 128 мільярдів гривень до місцевих бюджетів лише за 9 місяців 2016 року – це сигнальна ракета, яка вже дала старт реальній боротьбі за повноваження та ресурси.

У 2017-му ми будемо свідками занепадів райцентрів: багато з них уже виявили себе з напівпорожніми бюджетами – реальний вплив переходить до об'єднаних громад. В успішних громадах з'являються перші відчутні результати: школи, лікарні, дороги.

Регіони, нарешті, матимуть можливість напряму контактувати з іноземними інвесторами/донорами та боротися за прямі інвестиції. З'являться регіони, де під задачі пошуку інвестицій влада формуватиме окремі активні команди. Успішні кейси цих регіонів стануть додатковою рекламою реформи.

Кожна територіальна громада формуватиме свої унікальні ринкові пропозиції, які створять умови для появи нових кластерів економіки.

Основний ризик реформи – ріст провалля між "бідними" та "багатими". Одні громади матимуть багато, інші зіткнуться з проблемами хронічного недофінансування, що призводитиме до закриття шкіл, лікарень тощо. Це може вилитись у соціальні протести та масові протистояння.

Нова модель побудови держави викристалізує у регіонах лідерів, які стрімко підійматимуться кар'єрною драбиною.

Відбуватимуться зміни громадянської свідомості. Українці почнуть відчувати себе господарями власних будинків і подвір'їв та самостійно ініціюватимуть зміни, не очікуючи рішень із центру. Каталізатором цих процесів стануть вдалі приклади конкретних громад.

СУСПІЛЬСТВО 

Трендом розвитку українського суспільства стає інституалізація мінімум трьох соціальних ліфтів, існування яких ще кілька років тому здавалося б фантастикою.

Перший соціальний ліфт – армія. Реальні історичні виклики, що постали перед Україною, змінили ставлення до тих, хто носить погони. Водночас, реальна війна кристалізує прошарок тих, для кого слова "присяга" та "Батьківщина" значать більше за матеріальні цінності. Відчуття несправедливості та бажання змінити ситуацію штовхатимуть військових до політики та активного громадянського життя, де вони відіграватимуть усе більш значущу роль.

Другий соціальний ліфт – волонтерство, де настане тенденція до інституалізації та укрупнення організацій. Нове для України явище роститиме касту людей, готових до самопожертви в ім'я високих цілей. Зміниться і сама модель волонтерства – на зміну емоційному пориву прийде раціональне усвідомлення відповідності такої моделі загальній системі координат моралі.

Третій соціальний ліфт – інструменти самоорганізації населення (об'єднані територіальні громади, ОСББ), де з'являтимуться люди, готові брати на себе відповідальність і вести за собою інших.

Суспільство стане більш зрілим. Традиційний для України патерналізм буде далі здавати свої позиції.

У країні триватиме повільна українізація, продиктована сучасними викликами та необхідністю переоцінки історичної самоідентифікації. Вслід за музичними квотами можна чекати на інші кроки, що відповідають цьому тренду. Зокрема, на українізацію рекламного ринку – ймовірна поява законодавства, яке зобов'язуватиме рекламодавців створювати рекламу винятково українською.

Релігійний контекст, який формує націю, теж зазнаватиме змін. Московський патріархат православної церкви здаватиме позиції, українці наблизяться до створення помісної, визнаної у світі церкви. Це може відкрити шлях до переосмислення ролі України як держави з найбільшою у світі кількістю християн східного обряду. І, за певних обставин, бути додатковим інструментом впливу на регіональну політику – в тому числі, Росію, Білорусь, Молдову.

Ймовірно, що градус ненависті до Росії може почати знижуватись.

Прискорюватиметься асиміляція переміщених осіб, кінцем якої стане (правда, не в перспективі найближчих років) формування єдиного коду нації, без розділення на "галичан" та "донецьких".

Тектонічна переоцінка історичної спадщини, поза іншим, відобразиться на офіційних святах. Україна має всі шанси відмовитися від 1 та 9 травня (останнє свято вже змінює ідеологічне наповнення та замінюється більш європейським 8 травня).

У суспільстві зростатиме культ здорового способу життя. Українці будуть менше курити та вживати алкоголь, більше бігатимуть та споживатимуть корисні продукти. Втім, поки цей тренд розповсюдиться переважно на великі міста.

МЕДІА 

Влада намагатиметься консолідувати медіа-ресурси перед виборами. Ймовірність зміни власників у знакових телеканалів малоймовірна, але редакційна політика на "Інтері" та каналах групи "1+1" може змінитись.

Через відсутність суспільного запиту та інтересу з боку політичних еліт, проект Суспільного мовлення буде рухатися в напрямку тихого "спускання на гальмах".

Трендом у сфері онлайн-медіа може стати намагання консолідації ресурсів головними телегрупами країни – групою Пінчука, "Інтером" та "1+1". Ймовірне як придбання вже наявних медіа-проектів, так і розширене фінансування власних.

Рекламний ринок традиційних медіа почне рости швидшими темпами завдяки відкладеному попиту на рекламу у великих гравців ринку споживчих товарів, а також завдяки росту купівельної спроможності з боку населення завдяки економічному росту.

Але загалом українські медіа далі залишатимуться збитковим бізнесом, і в 2017 році не слід очікувати повернення міжнародних гравців на нього.

Збережеться тренд на ріст ринку інтернет реклами. Двома головними драйверами залишатимуться відео та мобільна реклама. Відео ростиме, передусім, завдяки брендам товарів масового споживання. Контекстна та пошукова реклама зростатиме завдяки вибуховому розвитку ринку електронної комерції в сегменті малого та середнього бізнесу.

Ріст проникнення інтернету в обласних центрах практично припиниться, але проникнення буде далі активно зростати у невеликих містах та сільській місцевості.

2017 рік стане роком мобільного інтернету в Україні. Завдяки подальшому розгортанню 3G-мережі операторів мобільного зв'язку в регіонах, суттєвому збільшенню користувачів смартфонів значно зросте частка жителів України, які почнуть користуватись телефоном як основним пристроєм для пошуку інформації, перегляду фільмів, читання тощо.

Ми очікуємо, що в 2017 році продовжиться суттєве зростання української аудиторії соціальної мережі Facebook на тлі стагнації ВКонтакте та Однокласників.

Через закриття піратських сайтів можуть з'явитися нові платформи для розповсюдження легального контенту, а також друге дихання отримають уже наявні.

ОСВІТА 

У системі шкільної освіти складеться революційна ситуація, коли "низи не хочуть, а верхи не можуть". Говорячи простіше, в країні назріла переоцінка шкільної програми та критеріїв оцінювання, де суспільний запит на освіту формуватимуть батьки. Саме вони, а не чиновники, стануть носіями реформ.

Невдоволення батьків якістю середньої освіти відіб'ється на повільному зростанні кількості приватних навчальних закладів.

Авторитет вітчизняної вищої освіти продовжує падати, адже наявність диплому не означає наявності фахових знань. Водночас, є і позитивні тенденції. По-перше, триватиме процес очищення від "фейкових" вишів. По-друге, почнуть кристалізуватися "престижні" вищі навчальні заклади, де рано чи пізно отримання диплому стане підґрунтям для високого кар'єрного росту.

На тлі цього зростатиме попит українців на самонавчання, який задовольнятимуть онлайн-платформи на зразок Coursera та Prometheus. У резюме тих, хто шукає роботу, з'являться відмітки про закінчення такого виду дистанційного навчання.

МЕДИЦИНА 

Недовіра українців до медицини лише погіршить ситуацію із самолікуванням та сприятиме появі на ринку дешевих (і не дуже якісних) препаратів. Це ще більше зміцнить позиції українських фармацевтів, які не у захваті від перспективи побачити на вітчизняному ринку іноземних гравців.

Погляд медіа та увага суспільства буде прикута до децентралізації, де почнуться процеси укрупнення лікарень та перекладання фінансування на місцеві громади. З одного боку, це дасть змогу у перспективі мобілізувати ресурси та значно покращити матеріально-фінансове забезпечення лікарень. З іншого, процес цей буде болючим, особливо для села.

КУЛЬТУРА 

Починаючи з Нового року і до травня країна житиме проведенням Євробачення. Національний відбір, місце проведення, бренд, кількість туристів – усе це теми, яким медіа приділятимуть велику увагу.

Квоти на українське та заборона російського контенту стимулюватимуть культурний підйом, адже в індустрії з'явиться більше грошей. Нові музичні виконавці, фільми та серіали "made in Ukraine" – це чекає на нас у 2017 році. Ключовим викликом для українського відеоконтенту стане дистрибуція за кордон – як готових продуктів, так і форматів. Це єдиний спосіб компенсувати відмову від російського ринку.

Процес переорієнтації на захід супроводжуватиметься загальним переосмисленням культурного контенту та розриву з "русским миром". Сегмент "шароварщини" при цьому вціліє, але вона стане значно якіснішою.

В культурі почне формуватися значний пласт, присвячений війні та АТО (як це було в СРСР після Афганістану та у США після В'єтнаму). Пісні, художні фільми, виставки та інсталяції на тему війни стануть невід'ємною частиною українського культурного простору.

Ще однією, трохи вужчою, але вкрай важливою подією стане засідання у Львові Pen-клубу – вперше в історії України.

СПОРТ 

Ключовим трендом в українському футболі стане подальший відтік капіталу, який позначиться на рівні вітчизняних команд. Пониження рівня зарплат змусить коштовних легіонерів та українських футболістів шукати "кращої долі" за кордоном. Це супроводжуватиметься падінням глядацького інтересу та зниженням результатів українських клубів на євроарені.

Позитивним трендом деолігархізації стане оздоровлення економічної моделі футболу – рівень зарплат, вартість телевізійних прав, спонсорських пакетів тощо. Подібним шляхом свого часу пройшла більшість країн Східної Європи, кільком із яких (наприклад, Польщі) разом зі зростанням економіки вдалося відродити сильний чемпіонат.

Успішна гра національної збірної у відбірному циклі Чемпіонату світу 2018 року спричинить дискусію щодо участі українців у фінальній стадії змагань, адже вона відбуватиметься у Росії.

Позитивний тренд – початок наступного сезону Ліги Чемпіонів пройде під знаком майбутнього фіналу у Києві. Це стане додатковим промо України на міжнародній спортивній арені.

Загалом повернення великих міжнародних змагань до України можна виділити в окремий тренд. Серед іншого, Україна прийме чемпіонат світу з хокею та чемпіонат Європи зі спортивної ходи.

Із початком осені 2017 року в Україні стартуватиме новий олімпійський цикл перед черговими зимовими іграми. Основна тенденція – збільшення фінансування та відмова від радянської системи пріоритизації видів спорту за критерієм олімпійський/неолімпійський. Буде визначено так звані "медалеві" види спорту, які й отримають "право першої ночі" на державне фінансування.

Відтік спортсменів олімпійського рівня значно уповільниться – масштаби масової втечі а-ля 2014 рік більше не повторяться.

Деолігархізація також торкнеться спортивних федерацій, які тривалий час були іграшками або інструментами PR для різного штибу політиків і бізнесменів. Це спричинить ріст спортивного маркетингу, адже види спорту будуть самотужки шукати фінансування та спонсорів. Позитивним прикладом може стати баскетбольний чемпіонат, який вперше за останній час буде об'єднаним. Зникнення протиріч всередині українського баскетболу та вдалий маркетинг можуть подарувати українському вболівальнику яскраве дійство у 2017 році.

В Україні з'явилася тенденція до самоорганізації у вигляді спортивних клубів, які матимуть успішну фінансову модель та стануть альтернативою традиційній системі ДЮСШ і спортивних товариств. Офіційна спортивна система опиратиметься цьому явищу за допомогою "санкцій": недопуском до змагань та системи присвоєння спортивних розрядів тощо.