Власне, законом законопроект "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях", №7163  ще не став, хоч 18 січня його схвалило 280 народних депутатів України.

Останнє слово не лише частка повного депутатського титулу, а й розпізнавальний знак: ці депутати від України. Не зайвий, бо в цю Раду затесались і агенти впливу сусідньої ворожої держави.

Міняємо "Вишки Бойка" на самого Бойка

Не встиг Голова ВР обмакнути перо, щоб підписати щойно ухвалений законопроект, як співголови "Опозиційного блоку" Ю. Бойко та О. Вілкул, купно з М. Папієвим, поквапились зареєструвати проект постанови про його скасування, №7163-П від 19.01.2018. Їх і п’ятою колоною не назвати, ті – ховаються, ці – хизуються. Не забарились протявкати кремлівським господарям про свою відданість.

Постановчий трюк закону не скасує, але відтермінує. Бо згідно статті 48 Регламенту ВР  до розгляду вражої постанови новоприйнятий закон не можна підписувати. А наступна сесія почнеться аж 6 лютого.

Має пауза і позитив: природно продовжиться дискусія довкола гарячого та деким підзабутого питання.

Читайте також: Дацюк: Нинішній закон про деокупацію Донбасу – це небажання називати речі своїми іменами

Один побічний ефект тягне за собою інший: перевибори парламенту. Після впорядкування закону про люстрацію. Щоб і духу охвістя Януковича в українському парламенті не зосталосьl. Адже не голосував не тільки "Опозиційний" блок, а й інший ошметок Партії регіонів — Група "Партія "Відродження".

Тільки не треба про електоральну підтримку. Якби у 1946-му із фігурантів Нюрнбергського процесу сформували не лаву підсудних а виборчий список, він що не здолав би 5%? Не можна обмежувати волевиявлення громадян, але необхідно — кандидування чужинських засланців. Зрештою,  після жертовного Євромайдану присутність сколків ПР у національному парламенті України просто аморальна.

11 січня Путін ошелешив пропозицією повернути вкрадені кораблі і деяку техніку. А про "Вишки Бойка" – змовчав. Контрпропозиція: міняємо "Вишки Бойка" на самого Бойка.

Текст законопроекту-7163 ніякий, контекст – блискучий

Що з технологічної точки зору законопроект-7163 неефективний – згоден. Двічі детально і критично розглядав його текст https://uainfo.org/blognews/1507642275-prezidentskiy-zakonoproekt-shchodo-donbasu-osobliviy-period-.html і http://uainfo.org/blognews/1508068101-zakonoproekt-7163-rozv-yazue-ne-problemi-donbasu-a-ruki-prezidentu.html. Ті оцінки підтверджую, щось готовий посилити.

Та сутність тут не в технології. Після того, як неприйнятний "особливий період" вилучено, інше – терпиме (до наступного виправлення). Навіть неконституційний пасаж про право президента використовувати Збройні Сили України в Донецькій і Луганській областях без згоди парламенту може зачекати з вилученням. Через зміни до закону, або через Конституційний Суд.

В тексті законопроекту, який через горе-депутатів ще не став законом, головне не техніка, головне – політика. І моральність.

Послання українцям, росіянам, світові

Україна доводить до всіх, всіх, всіх, що не кине ні Донбасу, ні тамтешніх людей. Що це – її високі пріоритети. Що компромісу відносно територіальної цілісності не буде. Що боротись будемо стільки, скільки знадобиться: календар відпочиває.

Володимир Святий 987-го року охрестився у нашому Корсуні (нині Севастополь). Ми чекали повернення майже тисячу років – повернули. Повернемо знову. Якщо згадано Крим, то аналогічне послання щодо нього – перезріло, його відсутність – мінусище владі.

Двоїсто, однак недвозначно, кваліфікована Російська Федерація: злочинець і агресор. Як злочинець – двічі у Преамбулі, як збройний агресор – здається, 68 разів по усьому тексту.

Читайте також: У законі про реінтеграцію Донбасу є кілька суперечностей – Снєгирьов

Збройна агресія РФ вперше визнана ще 15.04.2014 у ст. 2 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", № 1207-VII . Ще раніше, як "неприхована агресія", – в Указі Президента "Про часткову мобілізацію", від 17.03.2014 № 303/2014.

Ті поодинокі звинувачення притрухли попелом і порохом, а на ці,  масовані, росіянам змовчати не в тему: мовчанка – згода. А що відповідати? Нічого. До міжнародного суду на образу жалітись? Ласкаво просимо.

Чи розлютує цей закон Росію? Мабуть. Але плани не змінить: загарбницькі інстинкти – то їхня природа. Уся їх історія як обвинувальний вирок, добровільно від наміру анексувати ОРДЛО вони не відступлять.

Ймовірно, до завершення Московського чемпіонату світу з футболу (15.07.2018) лише зубами скреготітимуть (що не кажи), а опісля – оскаженіють (хоч і мовчи). А нинішня відносна пауза для демонстрацій: мовляв, усі компромісні варіанти випробувані, усі дипломатичні можливості вичерпані. І плескіт про повернення корабельного металобрухту у цей сценарій чітко вписується.

Захистом від агресора мовчанка ніколи не була – тільки сила і союзники.

Про ялову реакцію на хижу агресію

Що світова реакція на Російську агресію заслабка доводити зайве – бліді результати надто красномовні. Вас укусив комар. Ви відчули? І хто скаже, що Росія не відчуває санкцій?

Тема, на жаль, вже не у світовому тренді. Тож нагадування вповні на часі: Україна пам’ятає, Україна не змирилась, Україна – бореться і вірить в перемогу.

Мабуть, запропоновані цим законом технологічні рішення неоптимальні – давайте разом шукати кращі. Це куди пристойніше, ніж гратись у страуса. Проти одного із членів світового співтовариства вчинена збройна агресія. Її й слід поборювати, а не переводити стрілки на запасні колії і тупики.

Не смішіть більше облудними Мінськими домовленостями. І не приплітайте до їхньої агресії нашу корупцію: хіба міжнародне право захищає тільки відмінників? А двієчник не під таким же захистом? (і чи не Захід, до слова, протегує у нас корупціонерів і казнокрадів при владі?)

Це – не сигнал SOS, але сигнал тривоги. Швидше запізнілий, ніж передчасний. Цілісної відповіді на питання як здолати агресію він не дає, але хворобу діагностує точно.

У цьому – потужний позитив недолугого за текстом законопроекту-7163, потворного красеня.

Борис БЕСПАЛИЙ, для UAINFO