Одна із топових сьогоднішніх новин у мережі - про «банду» підлітків, котрі періодично влаштовують нальоти на один із великих київських гіпермаркетів, змітаючи все на своєму шляху, вступаючи у сутички з охоронниками та поліцією.

Читаючи подібне, можу зазначити лише одне. За 26 років країна позбулася радянської системи роботи з підлітками та молоддю. Про ту систему можна говорити багато. Хорошого й дуже поганого.

Читайте також: Тим, хто сумує щодо перемоги "етнічного націоналізму" в Україні

Але, щоб хто не говорив, напрошується один висновок: вона відповідала тогочасному політичному й соціальному замовленню. Й функціонувала. У її функціонування вкладалися чималі кошти. На жаль, замість зруйнованої радянської системи не з’явилося іншої. Тієі, що відповідала б політичному та соціальному замовленню сьогодення. Підлітки і молодь, фактично, виявилися мало кому потрібними.

У більшості шкіл продовжують догнивати застарілі форми і методи того, що називається «виховна робота». Сім’я, у переважній більшості випадків, перестала займатися вихованням, киваючи на школу. Усе інше, що можна було б віднести до арсеналу системи роботи з підлітками, функціонує лише для тих, хто може за це заплатити.

Читайте також: Дивіться, хто прийшов: покоління молодих українців

А додайте сюди вплив потужних негативних і аморальних інформаційних потоків, яким ніхто й нічого не може протиставити... Як відомо, будь-який вакуум рано чи пізно чимось заповнюється. У даному випадку вакуум відсутності системи роботи з молоддю заповнюється іншим. Це є трагедія і величезний ризик для національної безпеки. Чи хтось це розуміє? Чи живемо одним днем?