Я захоплююся країною, яка в пошуку більшого сенсу вплітає в свою культурне життя дискомфорт. Це культура, яка не боїться відчувати, навіть якщо почуття не найприємніші

Існує лише кілька речей настільки ж справжніх, як крижана вода.

Кілька місяців тому українські друзі запросили мене разом зануритися під товстий лід через величезну діру в чорні, крижані води Дніпра.

Я завжди був прихильником купання в холодній воді – в Сан-Франциско плавав щоранку понеділка. Втім, мені так і не вдалося підсадити на цю справу когось, крім мого російсько-американського друга. Тому, коли мої українські друзі запропонували приєднатися до них під час пригоди з холодною водою, я вхопився за цю можливість.

Читайте також: Переїзд у Київ із Сан-Франциско: враження іноземця від життя у столиці України

Україну не можна назвати місцем, де прагнуть комфорту. І хоча більшість людей природним чином шукають більш комфортного життя, в Україні існують свята і заняття, що призводять людину в стан екстремального дискомфорту. Це традиції, з якими не погодилися б багато західних культур.

Наприклад, занурення в холодну воду під час Хрещення.

Особисто мені подобаються такі різновиди досвіду, і це одна із значущих для мене причин любити Україну іта її жителів. В силу існуючих умов і традицій культура може мати певні крайнощі, а часом може навіть шукати їх.

Візьмемо як приклад баню. Щоб по-справжньому насолодитися спопеляючою спекою, потрібно прийти з крижаного холоду. Ті, хто люблять холод, повинні випробувати тут екстремальну спеку. Разом з незручностями приходить нагорода.

Українці здаються мені дуже стійкими. Це ніби вогнище сили, в яке можна зануритися. Часом здається, що більшість людей тут – навіть витончена королева краси на високих підборах – може повернутися в село, копати картоплю і вижити завдяки плодам землі, якщо виникне така необхідність.

Січень, 2016. Сан-Франциско

У США я прийшов до висновку, що потрібно вирватися з культури комфорту, адже у мене виробився до неї імунітет. Мої щотижневі запливи у холодній воді – хоч вона і близько не може зрівнятися з крижаною водою зимового Дніпра – перелаштували моє життя і зарядили душу.

Тому, опинившись в культурі, де є свято, що передбачає таку поведінку, я в якомусь сенсі знайшов своє місце.

Це відображає багатство української душі. Адже я зрозумів, що життя, зосереджене на пошуку комфорту, вбиває душу.

Читайте також: Зачем я променял Кремниевую Долину на Киев

Я не пропоную кожному пірнати в холодну воду, так само як і стрибати з парашутом – розум підказує, що це не дуже хороші ідеї. Але є безліч інших способів досягнути подібних відчуттів. Можливо, батькам залишати зону комфорту щодня допомагають діти.

Ну а я захоплююся місцем, яке в пошуку більшого сенсу вплітає дискомфорт в своє культурне життя. Це культура, яка не боїться відчувати, навіть якщо почуття не найприємніші. Культура, яка розуміє, що смак гарячого чаю подібний утопії, якщо ви тільки що вийшли з крижаної води. Це місце з простими традиціями, над якими можна посміятися і які зближують з друзями.

Україна – країна крайнощів. І мало речей зрівняється по чесності з крижаною водою.

Кращі публікації з блогів відтепер у твоєму месенджері! Підписуйся на UAINFO у Telegram: https://t.me/uainfo_org