У школі я ходила по книжки до бібліотеки. Це був ритуал: зайти до старих будинків, що у XX столітті правили комусь за літню резиденцію, знайти полиці зі книжками про тварин, вибрати кілька, яких мало вистачити на тиждень-два, пише для "Тижня" Анна Корбут

Особливо цікавими були енциклопедії німецьких дослідників, які у XIX та XX століттях їхали до Африки, Азії або Північної чи Південної Америки й описували, що бачили там: як велося африканським племенам на території поруч із левами, як живуть вовки або як буйволи захищають своїх самиць і телят. Ще були чорно-білі картинки або замальовки дослідника олівцем.

Водночас це було фактично одне джерело інформації на цікаву тему в містечку, де одна книгарня пропонувала давно перечитану за шкільною програмою класику, на яку хронічно бракувало грошей, а більше листівки, запорошені фотоальбоми й дешеве канцелярське приладдя. Комп’ютери в нашому класі мали, здається, двоє учнів. Інтернету не було ні в кого.

Минуло якихось 15–20 років – й Африка, Азія та Америки, леви, вовки і буйволи вже на відстані одного кліку. Сьогодні я можу спостерігати в реальному часі за пумами, яким американські біологи чіпляють нашийники з GPS: виявляється, тварини вже реагують на людину та її голос у дикій природі як на небезпечного для себе хижака. Можу бачити життя в недоступних людині місцях. Можу споживати інформацію з ефектом повного занурення: шолом віртуальної реальності та зйомка у відповідному форматі – і, не виходячи з офісу, я опиняюся в розбомбленому Алеппо, а повз проїжджає джип із автоматниками.

Читайте також: Фашизм повертається. І винен у цьому інтернет

Покоління Y або міленіалів ще не прожило повного циклу. Але вже відчуло одну з фундаментальних змін в історії: швидкості та способу створення, поширення і споживання інформації. Ця трансформація не перша. Попередніми вважаються винайдення книгодрукування, а згодом радіо. Ці події зробили революцію в поширенні та споживанні інформації, бо до неї, а отже й до знань, раптом дістало доступ незліченно більше людей.

Просто цього разу все відбувається швидше. Події з’являються в медіапросторі й зникають із нього за лічені години або дні. Політики говорять не через ЗМІ, а через соцмережі, де на них миттєво – часто емоційно та не розбираючись – може відреагувати кожен. Те саме стосується фейкових новин. Команда професора Сінана Арала з Массачусетського технологічного інституту досліджувала плітки, які поширювалися у Twitter із 2006 по 2017 рік. Результати науковці опублікували в журналі Science: неправдива інформація поширювалася значно швидше, глибше та масштабніше, ніж правдива в усіх категоріях: щодо  тероризму, природних катаклізмів, науки, політики чи фінансів. Також хибна інформація справляла помітніший ефект, ніж правдива. Вони дійшли висновку, що "правда досягала аудиторії з 1500 осіб ушестеро довше, ніж фейк".

За цей короткий проміжок часу з’явилися нові глобальні монополісти. Їхній ресурс – інформація. Деякі соцмережі або месенджери встигли народитися, здобути популярність і зникнути. Хто сьогодні згадає ICQ? А зараз ми спостерігаємо за намаганнями одного з таких монополістів – Facebook – зберегти свою гегемонію. На п’яти йому наступають не так регулятори й політики, які своїми питаннями до Марка Цукерберґа на слуханнях показують, що мало розуміють світ цифри та соцмереж, як радше смаки у споживанні інформації покоління нинішніх 20-річних і молодших, для яких Facebook – це вже щось практично з "аналогової" доби.

Читайте також: Позбутися 29 годин безнадії: залізничне сполучення має бути швидким і доступним

Ще один тектонічний зсув, який устиг відбутися за час свідомого життя міленіалів, – спосіб і швидкість пересування. Компанія Compass Lexecon на замовлення Airlines for America – асоціації, яка представляє інтереси найбільших авіаперевізників США, – провела дослідження цін на авіаподорожі в минулому та сьогодні. У 1941 році середня вартість квитка на рейс із Лос-Анджелеса до Бостона становила приблизно $4,5 тис. на нинішні гроші. Подорож тривала б 15 годин із 12 зупинками. У 2015‑му шестигодинний переліт без зупинок коштував $480. Середня ціна квитка з Києва до будь-якої європейської столиці зараз становить близько €200. Якщо на нашому ринку з’являться лоукостери, вони додадуть конкуренції, а це тягне зміну цінової політики. За прогнозами, протягом наступних 20 років потік авіапасажирів збільшиться до 7,8 млрд осіб щороку. Населення Землі до 2030-го, як очікують, зросте до 8,5 млрд.

Моя бабуся якось розповідала про те, як вона в 1980-х їздила до Канади побачитися із сестрою, котру під час Другої світової вивезли на роботи до Німеччини. Тоді їй довелося позичити грошей, пройти через кола пекла, аби отримати дозвіл, і довго їхати до Москви, звідки можна було сісти на потрібний літак. А ще в аеропорту таким, як вона, робили манікюр і зачіску, щоб громадяни соціалістичного раю не осоромили його на Заході чорними від землі нігтями та недоглянутим через брак ресурсів і нормальних засобів виглядом. За час свідомого життя покоління Y доступ до багатьох точок на мапі світу наблизився на відстань одного кліку. І від цієї швидкості іноді забиває дух.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram