Європейське турне президента Сполучених Штатів вже затьмарене цілою серією скандалів. Епатаж, неповага до колег, некомпетентність, відверта брехня – й усе це буквально за кілька днів, не найкращих в історії цивілізованого світу. У Брюсселі Дональд Трамп критикує Анґелу Меркель і називає Німеччину "заручницею Росії". При цьому наводить абсолютно неправдоподібні цифри енергетичної залежності Німеччини від Росії, збільшує їх у кілька разів.

Потім він буквально зриває зустріч керівників країн НАТО із президентами України та Грузії – для того, щоби знову поговорити про збільшення військових бюджетів країн – членів НАТО.

У Лондоні він критикує Терезу Мей за новий план "Брекзиту" й говорить, що колишній міністр закордонних справ країни Борис Джонсон був би відмінним прем'єром.

Звичайно, українцям може стати страшно напередодні майбутньої зустрічі Трампа з Путіним. Але не потрібно боятися. Трамп – надувна кулька над світом великої політики. Він може вселяти страх своїми розмірами. Але він не може змінити реальності. Насамперед тому, що реальність його не дуже цікавить.

Читайте також: Трампова гра проти правил

У це важко повірити, але Трампа цікавлять тільки слова. Це вже зрозуміли диктатори й популісти, які відверто спекулюють на дитячому марнославстві американського президента. Але що з того? Ось Трамп читає лист від північнокорейського правителя. Теплі слова, запевнення в повазі – все, як він любить. Трамп може вважати, що домовиться з Кім Чен Ином. Але він не може скасувати санкції проти КНДР до того часу, поки не з'являться реальні докази про відмову цієї країни від ядерної зброї.

Те ж саме стосується і Росії. Путін може лестити Трампові. Трамп може обіцяти йому все, що завгодно. Але він не може це здійснити без конкретних кроків із боку російського правителя. У цьому вся проблема. Трамп, Путін і Кім Чен Ин живуть в одній реальності, а весь світ – в іншій.

Звичайно, комусь може здатися неприємним і небезпечним, що президент найбільшої демократичної країни сучасного світу виявився в одній імітаційній реальності з диктаторами. Але це – вибір народу Сполучених Штатів. Цей вибір треба поважати. Трампа обрали американські громадяни й тільки їм вирішувати, чи ефективно ця людина керує Америкою.

А для будь-якої суверенної країни головне завдання – це зміцнювати власний суверенітет.

Головна помилка української політичної еліти – у спробі підмінити залежність від Москви залежністю від Вашингтона, візити до посольства Росії – візитами в посольство США.

Читайте також: У політиці цивілізованого світу працює бюрократія, а не пустопорожня балаканина – журналіст

Помилка ще й у тому, що стиль відносин США із країнами-союзниками відрізняється від російської манери поведінки – які б вислови не дозволяв собі Трамп.

Словом, американському дипломатові може бути так само приємно, коли керівники країни перебування чекають від нього підтримки або вислуховують поради, як і дипломатові з Росії. Але на цьому схожість закінчується. Ніхто в Держдепартаменті та Білому домі не хоче керувати Україною так, як цього хотіли у Кремлі. Більш того, в Білому домі взагалі ніякою іншою країною світу не хочуть керувати. Там хочуть керувати Америкою. І Трампа це стосується ще більше, ніж його попередників.

Тому єдина прийнятна тактика і стратегія у взаємовідносинах навіть із таким шановним союзником як США – це захист суверенітету України. Це відстоювання нашого права на рішення, які відповідають нашим національним інтересам – навіть тоді, коли такі рішення розходяться з американськими поглядами. Так діє кожна країна цивілізованого світу – чому Україна повинна бути винятком?

Майбутнє нашої країни, на щастя, більше не визначається в Кремлі й за нього не голосують росіяни. І воно не повинно визначатися в Білому домі, за нього не повинні голосувати американці. Наше майбутнє визначається одним-єдиним суб'єктом – українським народом. І від його вибору, від твердості й упевненості його обранців залежить, яким це майбутнє виявиться.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram