MENU

Ти не цікавий загарбнику після того, як він загарбав твою землю – капелан

1213 1

Жорстокості пост. 

Мало кого торкнулася війна. Мало хто від неї постраждав. Звісно, це добре і слава Богу. Але з іншого боку, на превеликий жаль, люди не розуміють сучасних базових принципів свого ж існування.

Громадянин України Ікс сьогодні живе в Україні не тому, що він тут народився і хоче тут жити. Зовсім ні. А тому що його ще не вбили. Не прийшли люди зі зброєю з сусідньої країни до його дому і не вбили. Хоча багатьох вже вбили. Понад десять тисяч.

Далі від громадянина Ікс йдуть питання наступного характеру: та хто мене може вбити, хто сюди може прийти і решта пацифістької бридоти.

Відповідь одна – останні 4 роки цим у нас займається держава Російська федерація. Саме її війська захопили Крим і частину Донбасу, саме громадяни Росії прийшли сюди і почали нас вбивати. Частина українців сприйняли цей виклик і вийшли боронити свою Батьківщину. І досі боронять.

Читайте також: Хронічний комплекс жертви й невиліковний комплекс меншовартості

Але є інша частина українців, які нічого не хотять про це ані знати, ані чути. Для них нічого не змінилося, вони не бачать ніяких викликів долі, і вже давно не відчувають жодних докорів сумління. Але це не означає, що їх не вб'ють. Ти загарбнику не цікавий після того, як він загарбав твою землю. Ти автоматично стаєш для нього ганчіркою, яка не може захистити свою землю, свій дім, свою родину. Ти порожнє місце не тільки в його очах, але в очах всієї спільноти. Ти ніхто.

І найогидніше у цій ситуації, що оцей майбутній ніхто, якого нічого не стосується, намагається виправдати свій інфантилізм якоюсь власною філософією про мир дружбу і жвачку. Цей "ніхто" преспокійно називає ворога братом, а окупацію непорозумінням політиків. Його поведінка легко впізнавана – він поводить себе так, як і до війни. Для "ніхто" не сталося ніщо.

Читайте також: Блогер: Годі шукати перемогу Кремля там, де її немає

Насправді, це мушля. Мушля, яка легко тріскає і розпадається при потраплянні 120-ї у сусідній будинок. Хіба треба до цього доводити?

Класики постійно нам говорять з глибини мудрості віків різні заклики на кшталт: Хто між свободою і хлібом обирає хліб, той зрештою втрачає і хліб теж. Або – якщо нація не згодна гинути за своє майбутнє – то ця нація приречена на загибель.

У світлі останніх подій з приводу різноманітних спортивних шоу, які відбуваються в Росії. Товариство, не виправдовуйте тих, хто туди їде. Це їхня відповідальність перед Богом, перед загиблими Героями, перед Вітчизною і власним сумлінням. Безперечно, прийде час, коли їм від цього буде соромно. Не можна їхати до країни, яка веде проти тебе війну... Сьогодні такі принципи нашого існування.

Підписуйся на сторінки UAINFO у FacebookTwitter і Telegram

Костянтин ХОЛОДОВ


Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter

Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки

Інші новини по темі



Правила коментування »  

Новини