Підрив складів в Ічні, питання, що після журналістського розслідування виникли до одного з високопоставлених керівників спецслужб, – усе це змушує суспільство запитувати владу про ефективність протистояння російській агентурі в країні. Але мені здається, справжні масштаби проблеми мало хто розуміє або хоче зрозуміти.

Україна – це країна російської агентури. КДБ до 1991 року не просто почувався тут, як удома, – Комітет і був удома. Причому його українське відділення було одним із найреакційніших, найлютіших.

Не випадково путінський кумир Юрій Андропов після свого обрання секретарем ЦК КПРС наполіг на призначенні своїм наступником колишнього голови КДБ УРСР Віталія Федорчука. А коли Андропов послав Федорчука "зміцнювати" МВС, його наступником став дніпропетровський партпрацівник Віктор Чебриков, який на пенсії працював керівником охорони співака з Донбасу Йосипа Кобзона. Так що КДБ – це не просто КДБ, це ще й тісний зв'язок з мафією.

Читайте також: Як Росія кличе в Україну "релігійну війну" та хто їй у цьому допомагає. ВІДЕО

За кожним бандитом, олігархом, "рішалою" може ховатися чекіст або агент КДБ-ФСБ.

Після здобуття незалежності ФСБ нікуди не поділося. Його працівники діяли у двох напрямках. З одного боку, вони намагалися підпорядкувати собі СБУ – і за Януковича їм це практично вдалося. Але водночас займалися активним вербуванням власної агентури – серед політиків, бізнесменів, громадських активістів, журналістів. Причому дуже часто в ролі вербувальників виступали завербовані Москвою співробітники СБУ – так що нові агенти не розуміли, на кого вони насправді працюють. Або, скажімо так, могли не розуміти.

ФСБ не відмовлялося від жодного шансу. Ультраправі національні організації, які, як правило, контролюють "рідні" спецслужби? Чудово, пошлемо туди наших людей і використовуватимемо для провокацій. Переселенці з Донбасу та Криму? Чудово, серед них будуть і наші агенти, до яких буде тим більше довіри, бо вони нібито втекли від нас. Борці з корупцією? Дуже добре, нехай на тлі наших провокацій загубляться справжні корупціонери!

Нічого нового в цьому немає. Коли залізна завіса почала руйнуватися, і до Ізраїлю ринули сотні тисяч радянських євреїв, у цій країні створили спеціальну службу для "зв'язку з євреями з СРСР". Але сенс, звичайно ж, був у тому, щоб не допустити потрапляння до єврейської держави чекістських агентів із "добрим родоводом". Один із них, приятель Кобзона Шабтай Калманович, що переїхав до Ізраїлю ще в сімдесяті, вже встиг завдати країні серйозної шкоди – так що повторення ексцесів не хотілося.

Читайте також: Не гребують нічим: як у Росії бояться історії та борються проти неї

Я не стверджуватиму, що Ізраїль досяг успіху в своїй профілактиці за однієї простої причини. Керівник цієї служби в піковий період її діяльності – постійний гість російських телеефірів, шанувальник Путіна і ворог України. Але ж це теж був борець за від'їзд євреїв, що відправився до Ізраїлю ще в далекому 1967 році. І нікого тоді не збентежило, що це був перший радянський громадянин, який прорвався до ізраїльського й американського посольств – а його ніяк не покарали та дозволили виїхати.

У цьому-то й річ! Нескладно виявити агента, коли він володіє проросійськими телеканалами або живе невідповідно до своїх статків. Головна біда – це інфікованість російською агентурою українського суспільства, політичної та підприємницької еліти і, звичайно, спецслужб. Я іноді дивуюся, що ми ще живемо й боремося – народ вочевидь у цілому є здоровішим за тих, кого встигли завербувати наші вороги.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram