Рішення Анґели Меркель не висувати у грудні своєї кандидатури на посаду голови партії, Християнсько-Демократичного Союзу (ХДС), але до кінця виборчого періоду залишатися федеральною канцлеркою в наявній коаліції із соціал-демократами (СДПН) ‒ розумний маневр очільниці німецького уряду, яка має щораз більше внутрішньополітичних проблем, пише для "Тижня" Ріхард Герцінґер

Нещодавно канцлерку майже одностайно публічно звинуватили за політичну стагнацію та занепад ХДС, популярність якого, за результатами опитувань, впала нижче 30%. Кажуть, що за час правління Меркель ХДС втратила чіткий контур, занедбала свої "консервативні цінності", відкривши таким чином "правий фланг", у який зайшла правонаціоналістична "Альтернатива для Німеччини" (АдН). Загалом поширилось уявлення, нібито Меркель політично "виснажилась" і блокує нагально необхідне оновлення німецької політики – уявлення, що дивно контрастує з високою повагою, з якою до німецької калцлерки досі ставляться у світі.

Звична критика Меркель здебільшого відображає спотворену картину реальності. Адже зменшення впливу колись абсолютно домінантних "народних партій" ХДС/ХСС і СДПН залежить не стільки від помилок окремих персон, скільки відображає зростання плюралізації суспільства. Ще сильніше, ніж ХДС і спорідненої з нею баварської партії ХСС, це торкнулося СДПН, популярність якої, за даними опитувань, впала до історичного рекорду – приблизно 15%. Обидві "народні партії" страждають також від того, що протягом чотирьох виборчих періодів уже втретє разом сидять в уряді, через що їх стало важко розрізняти, а в електорату виникає враження стагнації та браку ідей.

Читайте також: Згубна дезорієнтація: демократія в небезпеці

Властиво, після виборів до Бундестаґу 2017 ніхто й не хотів нової версії "великої коаліції". Меркель більше прагнула потрійної коаліції з ХДС/ХСС, Зеленими та ліберальною ВДП. Але переговори зазнали невдачі через вихід лібералів. Так єдиною можливою стабільною урядовою опцією залишився черговий альянс ХДС/ХСС і СДПН, яка одразу після виборів уже збиралася переходити в опозицію.

Хибним є і закид, буцімто Меркель прискорила ерозію ХДС, бо посунула партію "задалеко вліво". Насправді надзвичайна заслуга канцлерки полягає в тому, що вона понад 13 років за різних умов тримала при владі ХДС як найсильнішу правлячу партію, не допускаючи при цьому внутрішньопартійної боротьби. Й зуміла зробити ХДС привабливим для значних частин електорату свого традиційного головного конкурента СДПН. Її рішення 2015 року прийняти в Німеччині сотні тисяч біженців спершу вітала більшість німецького суспільства. Та й нині стурбованість через позірну "кризу біженців" далеко не така велика, як намагається показати АдН.

Якими б несправедливими не були окремі звинувачення проти Меркель, однак останнім часом у німецькій внутрішньополітичній дискусії на перший план вийшло питання майбутнього канцлерки, й це дедалі більше перешкоджало роботі уряду. З огляду на виклики в європейській і світовій політиці, які стоять перед Німеччиною, це загрожувало перетворитись на проблему. Адже було би фатально, якби у світі склалося враження, ніби Німеччина залишилась без стабільного й надійного керівництва.

Читайте також: Німецька ставка на виборах-2019

Й от тепер вдалим визвольним маневром канцлерка припинила всі спекуляції щодо своєї політичної долі. Оскільки момент й обставини завершення своєї політичної кар’єри вона визначила сама, то тепер, не обтяжена особистими міркуваннями, вона може зосередитися на конкретній політичній роботі, а саме на зовнішньополітичних завданнях. У суперечки своїх наступників про майбутню лінію ХДС канцлерка втручатися не мусить. Адже обидва ймовірних кандидати на посаду голови партії не пропонують жодних програмних концепцій, які би суттєво відрізнялися від тих, що їх втілює Меркель.

Колишня саарляндська прем’єрка й теперішня генеральна секретар партії Аннеґрет Крамп-Карренбауер належить до найближчого кола канцлерки й уже оголосила, що збирається продовжувати теперішню лінію ХДС. Фрідріх Мерц, колишній голова фракції ХДС/ХСС у Бундестазі та внутрішньопартійний конкурент Меркель, який після десятиліття політичної абстиненції прагне, так би мовити, "з нуля" перебрати головування в партіїй захоплено проголошується багатьма членами ХДС "променем світла", який поверне кращі часи, чітко заявив, що не виступає як противник політики Меркель. Союз мусить, за його словами, залишатися в політичному центрі й у жодному разі не має сповзти вправо. І справді Мерц – активний прихильник трансатлантичного вектора й переконаний проєвропеєць. І хоча про нього кажуть, що він сильніше за Меркель закорінений у традиційних цінностях, він усе ж радше прибічник вільного ринку,ніж рішучий консерватор.

Якщо наступного року уряд піде у відставку, наприклад, через те, що СДПН вирішить регенеруватися в опозиції,то на цьому закінчиться й канцлерство Анґели Меркель. Однак на цей випадок готові потенційні наступники, які подбають про тяглість. Не останньою чергою це стосується й політики щодо Росії: Як Крамп-Карренбауер, так і Мерц висловлюються за продовження санкцій. Як потенційний новий партнер для коаліції з ХДС напрошуються Зелені, які зараз переживають безпрецедентний злет, займаючи в опитуваннях друге за популярністю місце. Свого часу радикальна екологічна партія нині вважається стабілізувальною силою лівого бюрґерського центру. Схоже на те, що Анґела Меркель у слушний момент подбала про забезпечення своєї політичної спадщини.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram