У дні, коли відзначаємо п'яту річницю Майдану, прийнято писати про невідворотність народного протесту, приреченість режиму, неможливість більше терпіти й таке інше.

Мало хто пам'ятає, що ще напередодні початку подій велика частина громадян ні в який протест не вірила і брати участі в ньому не збиралася. І велика частина політиків – як від влади, так і з опозиції – була впевненою, що після першого Майдану вивести людей на другий не вийде, й на руках в Януковича – всі козирі.

Я був одним із небагатьох, хто послідовно стверджував, що відмова влади від курсу на європейську інтеграцію призведе до різкої дестабілізації в країні – й саме тому користувався заслуженою репутацією міського божевільного й у представників влади, й у політиків-опозиціонерів, й у більшої частини громадян, які в нас міцні заднім розумом. Саме тому я ризикну стверджувати, що масштаби цього протесту та його результати пов'язані не тільки з діями протестувальників, але й із неадекватністю влади.

У колеги Януковича Сержа Саргсяна вийшло зробити все так, як хотів Путін. І відмовитися від підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом, і ввійти до Євразійського економічного союзу. І навіть підписати нову угоду з ЄС, яка ніяк не впливає на геополітичний вибір Вірменії. І навіть після революції в цій країні її новому керівництву доводиться рахуватися з тотальною залежністю від Москви.

Читайте також: Із чого починалися Революція гідності й російсько-українська війна

Можуть заперечити, що й 2013 року Вірменія Саргсяна залежала від Росії куди більше, ніж Україна Януковича. Це безперечно. Проте ще за кілька років до Майдану Януковичеві вдалося продавити ганебні Харківські угоди, які стали прелюдією до окупації Криму. Арешти лідерів опозиції, призначення росіян на посади в силових структурах – усе це виходило й не зустрічало протидії. До 2013-го Україна перетворилася на класичну мафіозну державу, якою керувала родина Януковича.

Саме це й зумовило перемогу Майдану. Перетворення країни на сімейне володіння, концентрація корупції та привілеїв в одних руках мало позначалися на інтересах більшої частини людей, які звикли жити в корумпованій країні та яких не дуже цікавив кінцевий вигодонабувач. Але зате воно позначалося на інтересах всієї вертикалі влади – від олігархів до чиновників.

Так до 2013 року в українському суспільстві непомітно для Януковича та більшості громадян країни склався тотальний консенсус. Люди хотіли жити краще, не надто розуміючи, як це станеться – але багато хто пов'язував свої надії з Європою. Опозиція хотіла перешкодити перетворенню України на російську колонію з гауляйтером Януковичем на чолі. Олігархи й багато чиновників хотіли демонтувати мафіозну державу та відновити корупційні потоки.

У цьому сенсі перемога Майдану – це перемога України над Росією, демократії над авторитаризмом, європейського вибору над євразійським, корупції над мафією.

Звичайно, є велика спокуса сказати, що й без перемоги корупції над мафією Майдан виграв би. Але я не впевнений. Консолідація владної вертикалі могла би призвести до інших результатів. Ну, для початку могло б не бути розгону студентів – тобто масового протесту 1 грудня теж не було б. І не було б самого Майдану.

Читайте також: Як покласти край пануванню демократичного феодалізму в Україні

Але це тепер – здогадки. Сталося так, як сталося. Перемогли ті, хто не хотів перетворення України на колонію Росії, хто виступав за європейський вибір, за демократію. А разом із нами корупціонери перемогли мафію Януковича та зруйнували його систему.

А звичайна людина, яка хотіла просто краще жити? Вона тепер згадує про "гривню по 8", обурюється щодо тарифів і вважає, що їздити на старій "блясі" – це її компенсація за Майдан. Що ми їй скажемо?

Якщо будемо чесними – скажемо, що створили шанс побудувати нормальну стабільну країну, в якій не буде стрибків валютних курсів і в якій будуть рівні правила гри для всіх. Як вона скористається цим шансом – питання, але він у неї є. І корупцію зменшити набагато легше, ніж перемогти мафію – особливо тоді, коли за тобою доглядає Європа, а не Росія. Потрібно тільки  наполегливо працювати. Перемога Майдану – це ніяка не риба, це – вудка.

А можна, звичайно, брехати цій людині, обіцяти знизити тарифи, підняти зарплати, припинити війну – хай вона тільки проголосує. Що ж, обдурити цю людину не дуже важко. Тільки для реалізації таких обіцянок знову доведеться будувати мафіозну державу й домовлятися з Росією.

А значить, знову буде Майдан.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram