Спецпредставник голови ОБСЄ в Україні й у Тристоронньої контактній групі в Мінську Мартін Сайдік розповів про деталі нового мирного плану, який мав би зрушити з мертвої точки процес мирного врегулювання на Донбасі

Не вдаючись у подробиці й деталі цього мирного плану, зауважу, що він відображає розуміння Заходом того простого факту, що самі по собі Мінські угоди нездійсненні. Саме тому з'являються нові пропозиції, які повинні влаштувати учасників конфлікту й посередників – Україну, Росію, Німеччину та Францію. При цьому Сайдік хотів би, щоб парламенти цих країн ратифікували новий мирний план.

Читайте також: В одній державі з ворогом: проблема реінтеграції окупованих територій

І тут ми відразу ж зіштовхуємося з добре відомою нам перешкодою будь-якого врегулювання конфлікту за участю Росії. Росія не вважає себе учасником конфлікту. На думку Кремля, учасник конфлікту – не вона, а "народні республіки". Саме тому в Москві пропозиції Сайдіка відразу ж назвали його "особистим планом" і підкреслили, що з цим планом не погодилися в Україні й у псевдореспубілках. А Росія, як завжди, ні до чого. Її представник не збирається підписувати мирний план, її парламент не ратифікуватиме. Але навіть якщо припустити готовність Москви до такої ратифікації, то хіба ми не знаємо, як часто Росія порушувала свої міжнародні зобов'язання? Що варто країні, яка порушила територіальну цілісність України, начхати на будь-який новий договір, який цю цілісність гарантує?

Тому проблема плану Сайдіка – не в деталях, а у відсутності механізму його реалізації. Західні дипломати можуть висувати будь-які плани, але якщо Москва має план подальшої окупації Донбасу, то саме цього плану вона й дотримуватиметься. А все інше – це звичайнісінька димова завіса, яка дозволяє окупантові просто тягнути час. А в цей час розкрадати окуповані території, посилювати роль російських спецслужб, роздавати російські паспорти ...

Читайте також: "План Б" для ОРДЛО: РФ де-факто втілює своє бачення Мінських угод

Якщо комусь дійсно потрібен план деокупації Донбасу, то він складається із трьох слів: послаблення путінського режиму. Росія піде з окупованих територій тільки тоді, коли вона потребуватиме домовленостей із цивілізованим світом, підтримки Заходу, нормального життя. Саме тоді вона й піде із Криму та Донбасу, як Радянський Союз пішов з Афганістану, Центральної Європи та країн Балтії.

Але до цього російський окупант не зрушиться з місця – які б мирні плани йому не пропонували.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram