Затримання члена Ради Федерації Росії Рауфа Арашукова прямо на засіданні верхньої палати парламенту стало сенсацією навіть для цієї країни, де арешти високопоставлених чиновників – не така вже й велика рідкість

Сенсацією стало те, що "сенатора" від Карачаєво-Черкесії затримали не за корупційні злочини, а за вбивства. А ось його батька, одного з високопоставлених менеджерів "Газпрому", "газового короля" Кавказу Рауля Арашукова того ж дня затримали саме за корупцію. І мало хто сумнівається, що саме батько подарував своєму синові місце в Раді Федерації.

Багатьох у Росії дивує не те, що в Раді Федерації засідав вбивця. Росіяни до цього вже звикли, серед депутатів їхнього парламенту чимало людей, які або організовували вбивства, або вбивали самі. І щодо цього є не тільки припущення журналістів, а й прямі висновки міжнародного правосуддя, як у випадку з Андрієм Луговим. Та й про причетність Арашукова до вбивств росіяни дізналися аж ніяк не під час засідання Ради Федерації. Родичі вбитих звинувачували його публічно – але "сенатор" не звертав ніякої уваги на ці звинувачення.

Читайте також: Чому ніякого захоплення Кремля Путіним і Ко не було

Арашуков – один із представників нового путінського "дворянства". Він – добрий товариш очільника Чечні Рамзана Кадирова. Із його родиною дружить голова Слідчого комітету Росії Олександр Бастрикін. А Бастрикін уже точно розумів, хто там кого вбив. І про корупційні діяння своїх друзів усе знав напевно. Але ніхто Арашукових не чіпав. Тому що якщо почати пред'являти представникам російської політичної еліти звинувачення у причетності до вбивств і корупції – сядуть усі. Тоді чому ж клан Арашукових вирішили розгромити?

У медіа з'явилася альтернативна версія, яка видається правдоподібнішою, ніж просто новина про доблесну роботу російських силовиків. Нібито Арашукови збиралися посилити свій вплив на Північному Кавказі. І для цього хотіли ініціювати черговий сплеск руху за поділ Карачаєво-Черкесії. А потім самі навести лад – і показати Кремлеві, які вони авторитетні хлопці. Це, зрозуміло ж, забезпечило б Арашуковим повну перемогу в боротьбі з іншими кланами, а "заспокоєна" ними після нестабільності Карачаєво-Черкесія стала би для центру мати важливість, яку можна порівняти з важливістю Чечні. Отже, клан Арашукових отримав би ще більше грошей.

І, зрозуміло, коли цю історію розповіли Путінові й показали матеріали розслідування вбивств і корупційних злочинів за участю батька й сина Арашукових, "господар" аж осатанів і дав силовикам дозвіл на гучні затримання. А хто б не осатанів на місці Путіна?

Але ось тільки російські силовики могли всю цю історію просто вигадати для доказу своєї важливості. Арашукови могли й гадки не мати щось таке організовувати. Вони просто вбивали конкурентів і крали – як і всі інші путінські чиновники. Але хіба така інформація може зацікавити російського президента?

Читайте також: Зісельс: Не Путін створив таку Росію – це Росія зажадала на трон такого, як Путін

А ось сепаратизм, конфлікт на Кавказі, якому запобігли силовики – це зовсім інша справа. І за це можна пожертвувати навіть своїми приятелями – нічого особистого, просто бізнес ФСБ і Слідчого комітету. І нічого нового.

Тому що саме за допомогою такої ось інформації, в якій брехня сплітається із правдою, силовики свого часу підштовхнули президента Бориса Єльцина до першої російсько-чеченської війни й перетворили його на заручника спецслужб і генералітету. А до другої російсько-чеченської Єльцина підштовхував уже особисто Путін: ця війна почалася через місяць після його призначення главою ФСБ. А тепер уже сам Путін – заручник силовиків.

І якщо зрозуміти цей простий факт, ми побачимо, на основі якого механізму ухвалювали рішення з уторгнення в Україну і як їх ухвалюватимуть у майбутньому. Є Путін і є доповіді людей, для яких війна – мати рідна і яким потрібні мільярди бюджетних грошей. І більше нічого немає – ані "великої Росії", ані "русского мира", ані страху перед Заходом, ані навіть повстань на Кавказі.

Є тільки боротьба за бюджет і некомпетентний, ізольований від реального світу чоловік у Кремлі.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram