На перших двох знімках Юрій Мель – російський офіцер, полковник запасу, вже майже п'ять років перебуває під вартою в Литві за звинуваченням у злочині проти людяності. Він проходить як підозрюваний у справі про події 13 січня 1991 року, коли під час штурму радянською армією Вільнюської телевежі загинули 14 осіб і більше 600 постраждали. За даними слідства, калінінградець перебував в одному з танків, які штурмували Вільнюську телевежу. Він тоді мав 22 роки та звання лейтенанта. Встиг також узяти участь у спровокованих Росією бойових діях у Таджикистані. І жив собі чудово, в Литву катався як турист.

Полковника запасу Меля затримали 12 березня 2014 року на литовському прикордонному переході, коли офіцер повертався в Калінінград. Мелеві загрожує довічне ув'язнення.

27 березня (спочатку планувалося 18 лютого, але перенесли) Литва чекає оголошення вироків 64 колишнім радянським громадянам, зокрема міністрові оборони СРСР Дмитрові Язову, які брали участь у силовій акції "із відновлення дії Конституції СРСР і Литовської РСР на території Литви".

Читайте також: Як радянське минуле підживлює конфлікт Росії із Заходом

Очно у справі судять двох осіб – громадянина РФ, мешканця Калінінградській області Меля та громадянина РФ, який мешкав у Вільнюсі, Геннадія Іванова. Інших Литва судить заочно. Зокрема й колишнього командира групи "Альфа" Михайла Головатова. Із них 58 нині є громадянами РФ.

Судовий розгляд кримінальної справи щодо подій 13 січня 1991 року Вільнюський окружний суд вів протягом двох років і дев'яти місяців.

Необхідність судового процесу виникла, оскільки в Литві кілька років тому вперше пубілчно оскаржили хід подій 13 січня 1991-го. Ще 2012 року з подачі російських і проросійських ЗМІ почали з‘являтися публікації про "невідомих снайперів", "третю сторону" тощо, покликані зняти відповідальність із радянського керівництва й радянських силових структур. Під час прямого ефіру місцевої радіостанції литовський політик Альгірдас Палецкіс заявив, що в подіях тих днів більше незрозумілого, ніж зрозумілого, а деякі свідки тих подій у різних, зокрема й відкритих джерелах стверджують, що жертви серед цивільних осіб трапилися через провокації активістів руху за незалежність Литви, тобто самих литовців. "Виявляється, що, можливо, свої стріляли у своїх". За цю фразу Палецкіса засудили за статтею "заперечення радянської агресії" – він став першим засудженим за цією статтею.

Під час процесу великого резонансу набули сенсаційні свідчення литовського хірурга Кестутіса Віткуса. Він як медик допомагав захисникам телецентру, і його свідчення підтверджують злочини радянських військовослужбовців у січні 1991 року.

У відповідь через газету "Республіка" торік у лютому російські фахівці гібридної війни закинули ідею трибуналу народу (Tautos Tribunolаs) із незалежних авторитетних осіб, які повинні "оцінити й повідомити Литві про те, хто конкретно і якої шкоди завдав і завдає нашій державі". А в березні 2018 року підписанти Акту незалежності Аудрюс Буткявічюс, Зігмаса Вайшвіла, колишні прихильники і соратники Ландсберґіса, та Бронюс Гензяліс, який пристав до них, зареєстрували в Генпрокуратурі ЛР заяву з вимогою розслідувати антидержавну й терористичну діяльність колишнього голови Верховної Ради – Сейму Литви Вітаутаса Ландсберґіса з метою утримання або повернення влади. Тобто йде знайома нам спроба перемкнути увагу громадської думки та розколоти суспільство.

Читайте також: П'ять років тому Україна виграла свою першу битву, яка визначила дальший перебіг війни

Паралельно в липні 2018 року Слідчий комітет Росії (СК РФ) повідомив, що відкрито кримінальну справу стосовно посадових осіб Генеральної прокуратури й суду Литовської Республіки за ч. 2 ст. 299 КК РФ (про притягнення до кримінальної відповідальності завідомо невинної особи).

Ну і прикметна риторика російських пропагандистів: "столкновения у телебашни – это такая же постановка, как и второй украинский Майдан"; "правосудием в Литве, как и на Украине, не пахнет. Потому что настоящее правосудие продемонстрировало бы всю ложь людей, захвативших власть в результате переворота"; "главный дирижёр литовских провокаций – профессор музыкознания Витаутас Ландсбергис"; "искоренение ландсбергизма из государственных структур Литвы будет непростым и длительным процессом, если только в республике не произойдет социально-политический взрыв".

Які висновки для нас з цієї історії? Насправді, їх може бути багато, включно з тим, що перемога проти силовиків, отримання Незалежності не гарантує від постійних атак із боку РФ, тож доводиться постійно чинити опір, аби зберегти власну країну та демократію в ній.

Але два я вважаю практичним дороговказом.

Перший: непокаране зло, нерозплутаний клубок злочинів такого штибу, як злочини проти Революції гідності "наздоганятимуть" у майбутньому. Як "наздогнали" литовців злочини 13 січня 1991 року, з яких РФ аж зараз почала творити наратив, що загрожує політично дестабілізувати Литву.

Друге: "невідомі снайпери", "третя сторона", "самі себе постріляли" й усе це – традиційний російських фейк для дискредитації антиімперських повстань й еліт. У нас ці фейки проросійська агентура та контрольовані російськими спецслужбами журналісти й політики почали творити вже на річницю подій 18-20 лютого 2014-го, й донині ні на день не припиняють роботи з нівелювання результатів і наслідків Революції гідності. І не припинять, аж доки існуватиме РФ. Тому варто пам‘ятати та протистояти цим спробам завжди й усюди.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram