Років зо два тому я написав коментар до однієї публікації, в якій дуже поважний (і шанований мною) росіянин зауважив мимохідь:

"Сразу скажу, что я против этих бомбежек, независимости Косова и т. п. По-моему, это чистейшее безобразие. Но вопрос: а что, бомбить по решению Совбеза и с мандатом ООН – это было бы лучше? 1700 убитых и 10.000 раненых от этого было бы легче?"

Читайте також: Годі порівнювати Крим і Косово – для цього немає підстав

Сьогодні, 25 березня, у двадцяті роковини початку цих бомбардувань, я хочу повторити тут цей свій давній коментар, не змінюючи в ньому ані слова. Ось він:

"Давно помітив: практично всі, хто засуджує “бомбардування НАТО”, глухо мовчать про те, що після кількох років різанини саме ці бомбардування й зупинили громадянську війну в Югославії, яка могла тривати до нескінченності. Народи-родичі (росіяни – українців, араби – євреїв) здатні мучити ("мочити") як завгодно довго.

Читайте також: Вбивство пасажирів потяга Белград – Бар: 26 років жахливої трагедії

І ще один маленький, але характерний факт: противники цих бомбардувань завжди наводять "цифри Мілошевича" (1700 + 10000), що мене чомусь анітрохи не дивує".

Ненависть засліплює. Повторюю і підкреслюю: противники "бомбардувань НАТО" воліли б, аби серби різали албанців, хорватів, мусульман та інших (а ті, нехай уже, якщо зможуть,– сербів) ще й досі, аби лише "НАТО не втручалося". На мій погляд, ці "борці за мир", об’єктивно є нелюдами, бузувірами, – за кого би вони себе не вважали. Хіба ні?

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram