Огляд блогосфери від UAINFO. 25 квітня 2019
Шановні читачі, до вашої уваги – традиційна добірка найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 25 квітня
Парламент ухвалив мовний закон. ВІДЕО
Українською мовою мають розмовляти всі високопосадовці та керівники силових структур. Також українська обов'язкова для депутатів усіх рівні, суддів, адвокатів, керівників вишів, медпрацівників тощо. Відповідно до проекту закону, українською мовою мають проводити всі засідання, зустрічі тощо у владних органах й установах – як центральних, так і регіональних. Українську мають використовувати також у сфері обслуговування, в підписах та маркуванні товарів і послуг. Законопроект передбачає кримінальну відповідальність "за публічне приниження і зневагу до державної мови".
Антимонопольний комітет дозволив компанії Ахметова придбати ще 2 обленерго та стати монополістом
Антимонопольний комітет ухвалив рішення надати дозвіл компанії "ДТЕК Нафтогаз", що належить олігарху Рінату Ахметову, придбати у компанії VS Energy контрольний пакет акцій "Київобленерго" та "Одесаобленерго". Відтак, компанія Ахметова наразі володіє часткою на ринку постачання електроенергії у понад 35%, що є ознакою монополізму.
Парубій: Мова – наша зброя, це великий день української перемоги. ВІДЕО
Я пам’ятаю цю весну дев’ять років тому – 25 травня 2012 року вперше було поставлено на голосування "Закон Колісніченка-Ківалова". Тоді нам – депутатам-державникам – вдалося не допустити ухвалення цього злочинного закону. Але за два тижні під ударами бойовиків із "Партії регіонів" цей антиукраїнський закон протягнули. Я пам’ятаю Мовний майдан. Я пам’ятаю цей розпач мільйонів українців. Сьогодні українці перемогли! Це великий день української перемоги. Ми більше не будемо програвати! Ніколи! Тепер Україна означає – перемога!
Вілкул хоче звільнити В'ятровича
Звісно, зараз у нього нічого не вийде. Але намір цей буде реалізовано, щойно російсько-олігархічна сволота знову матиме більшість у Верховній Раді й відповідно вплив на Кабмін. Це війна, й тут не буде "по серединке", як собі уявляє новообраний президент. Тут буде наша історія – або чужа. Наш підручник. Наші герої та свята. Або (мало)російські. Володя – одне з найефективніших призначень у виконавчій владі, починаючи з 2014 року. І він, незважаючи на обмежені ресурси, з колегами зробив дуже багато. Тому чорти й казяться.
Письменник – критикам мовного закону: Час дорослішати, приколів більше не буде
Закон, нагадаю, було подано 2017 року. Надворі вже 2019-й. Два роки ви мали на формування антимовного фронту. Два повні роки. На власні пропозиції, зміни, доповнення і просто пояснення своїх фобій і страхів – реальних чи віртуальних. То чому ви не виходили до Верховної Ради як вільні громадяни? Чому не організовувались у незалежні групи й рухи, якщо насправді вбачали в цьому законі щось катастрофічне для себе та своїх мовних прав? Чому не стали силою, до якої, можливо, й дослухаються?
Комікси: від дитячого чтива до науки
Попри те що комікси, на перший погляд, нагадують простенькі медіа, їх досліджують науковці з позицій популярної культури, з’ясовуючи їхнє історико-культурне значення, вивчаючи еволюцію супергероїв. Крім того, вагомим аспектом коміксу є його візуальна граматика. Важливо зрозуміти, як функціонує базовий рівень мови, як часто й чому змінюється наратив, міксуючи час і простір, реальність і фантазію. Досвідчені читачі відразу схоплюють образно-іконічний словник як елемент інтеракції. Вочевидь, читання коміксів відрізняється від читання текстів.
Воскресання Прип'яті, або Пригоди художника Гамлета у Чорнобильській зоні
Налобним ліхтарем я свічу на стіну палацу культури у центрі Прип'яті, поки Гамлет малює на ній чорно‐білими фарбами. Ліхтар потужний і я переживаю, аби нас не помітив загін поліції, який може патрулювати закинуте місто. Я привів Гамлета сюди нелегально. Після аварії на Чорнобильській атомній станції у 1986 році, тридцятикілометрова зона навколо неї – заборонена земля. Тут незаконно навіть перебувати без спеціального дозволу, не кажучи вже про стріт‐арт.
Кожне місто має особливе світло
Маленькі міста допомагають відчути себе щасливим – тут просто інша тривалість вечора. Вечір у містах з невисокими старими кам’яницями – це ціла театральна вистава. Він розгортається повільно, драматично й дає себе роздивитися, дає відпочити трішки душею – для цього неодмінно потрібно бачити небо. Хай ненавмисне, хай дорогою додому. Вечір у Києві – це депресивне шоу тьмяного електричного світла. Світло маршруток – це напівсвітло. Метро – це освітлене підземелля, тут світло-болотні вогники смартфонів, що блимають кислотними кольорами ігор для позбавлення мозку.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки