Уже за результатами першого туру президентських виборів в Україні, якщо не раніше, СЗР РФ склала для президента РФ "психологічний портрет" кандидата в президенти В.Зеленського, де окремим розділом була "Модель вразливості" претендента на посаду Верховного головнокомандуючого країни, визначеною в Росії на засіданні РНБО ще в 1998 році як "зовнішньополітичний пріоритет №1" (у семантичному перекладі з російської – як "жертва №1"). Вірогідно, таку саму "модель" склало й ФСБ РФ, послуговуючись численними матеріалами про Зеленського в ЗМІ, міркуваннями їхньої української агентури та висновками психологів і, просто, начальників, що традиційно "правлять" текст.

Читайте також: Мін'юст не погоджується із Зеленськом: Богдан таки потрапляє під люстрацію

Модель вразливості людини передбачає якісь (неприємні) факти з біографії, порушення в минулому закону, аморальні вчинки, схильність до несхвальних вчинків тощо. А окремим пунктом ідуть (психологічні й розумові) "слабкості" об'єкта, в тому числі, як переговорника. Ніхто в світі, крім української дипломатії, не йде на "проблемні" перемовини, не вивчивши "портрету" віз-а-ві й не продумавши схему тиску, переконання й виходу на переможне (для себе) рішення. Це лише "патріарх української дипломатії" Г.Удовенко в перші ж хвилини гострих переговорів з румунською стороною щодо "спірних територій" (!) України, на які почала претендувати Румунія, розкрив перед румунами всю палітру позиції українського МЗС – від жорсткої в націнтересах до максимальних поступок Румунії: "Україна має три позиції – жорстку, помірну й компромісну" (не дослівно). Румуни посміхнулися й ще до початку, власне, перемовин і пошуку якоїсь серединної лінії сказали: "Ми відкидаємо Ваші перші дві позиції й ладні почати перемовини з третьої". У результаті, як ми знаємо, Україна втратила сотні кілометрів континентального шельфу в Чорному морі з розвіданими покладами нафти й газу.

У відносинах з РФ – ще краще. Мова про саме існування України й українців, оскільки ми вже, хочемо того, чи ні, визначені великою ядерною державою з, у більшості, тваринно шовіністичним і безмежно жорстоким населенням як "жертва №1". Власне, дивно, взагалі, чому допускається думка про перемовини з активним атакуючим агресором, котрий щодня вбиває українців, крім випадку, коли агресор сам запропонує домовлятися про умови власних репарацій, компенсацій та ін. через оголошення ним власної капітуляції?

Тим часом новообраний президент сам допоміг агресорові доукомплектувати свою "модель вразливості" уже в інавгураційній промові. Він по-людськи й щиро зізнався, що у відносинах з РФ вважає головним припинення вогню й повернення чи то заручників, чи то полонених. Росіяни потерли руки й спрямували наявні сили засоби саме на захоплення якомога більшої кількості українців і тепер відкриватимуть вогонь дедалі частіше й смертоносніше. Надто, перед перемовинами, візитами, зустрічами тощо. Сьогоднішнє одноразове захоплення одразу вісьмох українських вояків росіянами є вже першою ластівкою. Далі буде ще захопливіше. Вони ж – активні, диктують, стріляють, захоплюють і тиснуть на "слабкі місця" (модель вразливості). Ми – принципово! – лише реагуємо, просимо про мир і мріємо про "правий берег" або хоч кілька областей на Західній Україні.

Що б у такій ситуації зробили британці чи ізраїльтяни, питання риторичне. Британці одразу всім оголосили, що за заручників не проситимуть, а, просто, розх*рячать того, хто їх захопить. Тому британців у світі намагаються не чіпати. Євреї (не в Україні), взагалі, знаходять кожного на планеті, хто хоч колись образив єврея, й ліквідовують його, якщо немає можливості вивезти живим на суд у Ізраїль. Є чому повчитися "воюючій державі" з "історичним ворогом, що тисячу років намагається нас ліквідувати".

Подивилися б, як би заклекотів і заворушився гадючник, яким є Російська Федерація, якби щось таке наважився б мовити президент України. Якби сказав, що за кожного захопленого росіянами українця Україна захопить (або ліквідує, в разі опору) десять росіян, а за кожного вбитого українця – двадцять росіян. Причім, ми б це могли робити на власній території – в Криму й на Донбасі, за законами України й у рамках міжнародного права. На відміну від РФ, якій треба було б щоразу вчиняти "акт агресії".

Читайте також: Схоже, цей чувак вибрав політичну евтаназію, це його право – журналіст про очільника АП Богдана

Звичайно, ця сумна традиція боягузів почалась не сьогодні. І поки що росіяни лише перший день як почали цілеспрямовано ловити "українських вареників" (уже вісім за перший день), готуючи "переговорну базу" із черговими страхопудами. Може, у них і немає таких крутяків-спецназів, як у нас. Немає жодних таких "сил якихось спеціальних операцій", немає десятка елітних "альф", "омег", "котиків", "ягуарів" і ще бозна чого в дорогущих шкарпетках, але є прагматично й раціонально мислячий президент із командою і є непохитна воля до ліквідації України як держави й українців як нації. І ніщо, крім ліквідації самого агресора, нас не врятує. Та поки що, здається, агресорові знову нічого не загрожує? У нього знову – розв’язані руки?

І, звичайно, росіяни аплодують, що нова команда планує радитись із народом, що робити з Росією, на референдумах. Це як уряд Швейцарії радиться з громадянами, що робити з домашніми котами або з деревом посеред вулиці. Вони вже прийняли рішення про збільшення фінансування пропагандистських напрямків роботи в Україні, збільшенні сил і засобів у напрямку, який би забезпечив вигідні для РФ результати таких референдумів – від впливу на формулювання питань й аж до підрахунку голосів та імплементації відповідної "волі народу". А можна ж було й не підставлятися.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram