Від екзотичного чтива з Івано-Франківська до історії з київського життя і забойного трешу – ось що приготували нам видавці в якості літньої літератури.

З одного боку, святкові рецепти вкупі з галицькими пригодами і чіткі інструкції правильного поводження в майбутньому – цілком доречна лектура для відпустки. З іншого боку, життєві проблеми, які об’єднують героїв цих книжок, зазвичай не залежать ані від часу, ані від географії.

1. Юрій Щербак. "Час смертохристів". Цей роман – гостросюжетний політичний трилер, дія якого розгортається напере­додні "Четвертої глобальної війни". За суттю, чудова антиутопія, у якій за гротескною формою і фантастичністю ситуацій стоїть реальна масштабність можливих геополітичних подій майбутнього. Бувши написаний вісім років тому, цей твір передбачив чимало трагічних моментів наших днів.

Вагомої переконливості твору надає також і та обставина, що автор роману, як колишній Надзвичайний посол України у США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі, має широкий кут зору на проблематику міжнародних відносин.

Читайте також: Що почитати: поради від суперзірок Книжкового Арсеналу-2019

У своєму романі він щедро використовує цитування таємних документів, які розкривають цинізм і подвійні стандарти гравців світової політичної сцени, і подає своє парадоксальне бачення того, що може статися з Україною і світом у майбутньому. "Час смертохристів" – перший роман із трилогії "Час".

2. Володимир Лис. "В’язні зеленої дачі". Автора цього роману недаремно називають справжнім народним письменником і феноменом сучасності – історія, розказана ним, ніби взята з "живого" життя, в якому якраз "народне" і "сучасне" чітко розділене. І не перетинається. Адже проблема сластолюбних і підступних можновладців сьогодні нікуди не зникла, і хоч мова в романі про недалеке радянське минуле, але впізнати в героях можна багато кого.

За сюжетом, молодого львівського економіста проти його бажання розподіляють після університету до провінційного Вербівська. Паралельно ми дізнаємося про господаря того краю, першого секретаря тамтешнього райкому партії, а також колективні оргії, які він влаштовував з юним практикантками.

"На ній, голій, грали в кар­ти, і вона за цілий вечір мала віддатися всім їм. Ніхто з них, Принципалових наближених, від такої забави не відмовлявся, але що дивніше – не відмовлялися й дівки". І недарма головного героя попереджала незнайомка – про те, що він потрапить до банди, адже вже в незалежній Україні він, солідний бізнесмен, отримує анонімного листа із вимогою відновити той бордель, сумнозвісну зелену дачу. Він ще не здогадується, що всі персонажі цієї драми перетворяться на в’язнів цього будинку…

3. Анастасія Піка. "Історії, які ніколи не закінчуються". Всі тексти, що увійшли до збірки, свого часу пройшли випробування читацькою увагою і увагою високого журі. Так, "Повернення Тетісу" перемогло у конкурсі малої прози "Як тебе не любити", започаткованого "Коронацією слова". "Болючий розрив" та "Час Ікс" зібрали рекордну кількість лайків у конкурсі коротких історій, "13 порад тому, хто збирається на сафарі в районну поліклініку", "За що я люблю Україну", "Як?", "91-й" були написані як пости для блогу, проте настільки сподобалися читачам, що їх також було вирішено включити до збірки.

І найголовніше з того, що об’єднує героїв оповідань – це бажання висловитись, а також уміння авторки почути і викласти те, що варте уваги читача. А вже гомонять на сторінках цієї збірки представники майже всіх соціальних категорій – художники, таксисти, вчителі, безхатченки, працівники АЗС, невдахи-залицяльники і навіть всесвітньо відомі політики! І хоч не боги горшки ліплять, але без святих у цій справі, як в оповіданні про Андріївську церкву, не обійшлося.

"Ганна Пилипівна уважно подивилася на бороданя. Від нього тхнуло рибою, і говорив він теж дуже дивно. – А чому вас, власне, так цікавить доля цієї церкви? Повірте, ми робимо все можливе. – Так, я знаю. З початку дев’ятнадцятого століття і на сьогоднішній день, – засміявся незнайомець. – Просто цікавлюсь. Раніше любив там рибалити, – і пішов далі коридором. – Рибалити? – знервовано гукнула йому навздогін Ганна Пилипівна. – Де ж там рибалити?"

4. Марися Нікітюк. "Можливо, завтра". Ця незвична книжка – треш-роман в стилістиці брутального реалізму, що складається з трьох повістей від імені трьох героїв (ірландець і українка з українцем), які проживають найтяжчий місяць лютий, відповідно, в Індії та Україні. Всі від чогось тікають, всюди знаходять секс, драґз і рок-н-рол. Точніше, гарячку, злидні та реґі.

"Так, це я, я гордий син своєї землі втік із Дубліна від власної дисертації з соціології. Кому, я питаю в обіймах пекельного полум’я температури, кому потрібен порівняльний аналіз причин, із яких ірландці йшли на війну в ХХ столітті?" – питається герой першої повісті. "Пів життя я вела свою маленьку партизанську війну за те, щоб одягати шкарпетки під туфлі, коротше короткого спідниці, прозорі майки без ліфчика й купатися голяка на пляжах", – звіряється героїня другої.

Читайте також: Теорія ігор та концепція хаосу: 7 нон-фікшн бестселерів, які можна буде знайти на Книжковому Арсеналі

"Я не бідності боюся, а безпросвітності. Вже навіть у маршрутці Київ-Гореничі хочеться вскритися", – римує герой третьої повісті. І не дивно, що наприкінці у кожного гряде особистий апокаліпсис. "Мабуть, їй, як і мені, було дуже, дуже самотньо, – дізнаємося з епілогу. – Дівчина помітила мене й, роззявляючи широко рота з подвійним рядом зубів, стрімко кинулася назустріч".

5. Ольга Деркачова, Ірина Фіщук. "Переписник пані Мулярової". Ця екзотична збірка про давній і сучасний Івано-Франківськ, який колись був Станіславовим – чергова спроба поєднати, примирити і зрозуміти колишній і нинішній світи завдяки смачній рецептурі. Насправді ж у цих оповідках не бракує і захопливих сюжетів з пристрастями, упирями, дуелями, і родинних історій з коханням і трагедіями. Але навіть вони позначені "кулінарним" маркером авторок, коли, знайшовши фамільний скарб, герої все одно натрапляють на ті самі рецепти зі стародавнього "документа доби".

"Усі рукописи виявились приватними нотатниками з рецептами страв, деякі з них мали помітки: "любить Івась", "для Зосі", "пробувала у Ядзі", "навчила Беркова". Таким чином, як попереджають нас вже на початку, історію запропоновано любити ще й в такий "їстівний" спосіб.

"Кухня і сім’я сильно переплелись, – нагадують авторки. – Записи містили описи традицій, святкувань різних обрядів, організації та проведення фестин. Часом серед них з’являлися вітання та співанки, сценарії та плани, і навіть коляда. Любов, повага, дружба ниткою, наче сюжетом, з’єднують кожний аркуш, а ще вміння смакувати життя!"

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і Telegram