Ілюстративне фото

"Сонце, це ти сама в лікарні чи з мамою?" – пишу я подрузі повідомлення в приват, побачивши фото облупленої лікарняної палати в її стрічці в Facebook.

Роздратована важким днем, М. починає переказувати мені, що сталося: "Тьотки з палати сьогодні мені влаштовували спектакль, щоб до них не поклали маму. Бо ж ніби від неї можна заразитися на рак", пише Яна Деменко спеціально для УП.Життя.

Мама М. має онкологічний діагноз.

Я важко видихаю, бо цю історію чую не вперше і не тільки від М. Це досить поширена проблема: людям з відміткою "онко" відмовляють в лікуванні інших захворювань, навіть якщо вони не пов’язані з основним діагнозом. А пацієнти з іншими діагнозами їх стороняться.

Понад 6 років я сама живу з діагнозом рак. Так сталося, що цей факт не приховую, тому часто в приватних повідомленнях Facebook розмовляю з собі подібними та їхніми родичами на теми, які вони не зважуються виносити на загал.

Озвучують такі проблеми люди з онкодіагнозом тільки тоді, коли ситуація виходить з-під контролю. Можливо, саме тому, більшість населення впевнена: "Рак – це вирок".

Читайте також: "Їм було все одно" – федерація біатлону України відвернулася від спортсменки, якій діагностували рак

І скільки вже всього написано, розказано та показано, а ті упередження продовжують гуляти головами. 

Чесно скажу, переписую цю статтю вже в-третє, бо не знаю з якого боку підійти. Вирішила, що не буду тут узагальнювати та говорити від імені всіх людей з діагнозом, тому скажу за себе.

Найпоширеніші фрази, що було мені сказано, та що я про них думаю: 

1. Рак не лікується.

Це найдотепніше. Скажу більше, я теж так думала. Якраз в стадії шоку, після отримання папірця з тими трьома літерами.

Популярні сайти казали: "Тобі – хана", а про спеціалізовані наукові ресурси я ще не знала.

Не спала тиждень, ждала смерті чи чуда. Бо мені тоді було 30, життя тільки почалося, а вже – хана. 

2. Ви заразні.

Ну авжеж! Якщо в мене рак, а рак – це хвороба. Воно ж оце все якось має передаватися.

Насправді, це упередження, незважаючи на свою дурнуватість, не таке вже й рідкісне.

Які картинки ви бачите в голові, коли мова йде про людей з онкозахворюванням? Дитинка або доросла людина сидить лиса та в масці, правда? Раз в масці, значить заразна! Така логіка?

Знаєте, чому в масці? Бо людина в період лікування має незахищену імунну систему.

Скажу по-секрету, вона захищається від тих, хто з інфекційними захворюваннями преться на роботу або веде невакцінованих дітей в школу чи  дитсадок. Тобто, для оточення людина безпечна, в той же час оточення для неї може бути небезпечним. 

3. Хімія – вбиває та робить лисим.

Бідний мій котик. Після тих хімій та моїх власних упереджень, що це надзвичайно небезпечно він був позбавлений моїх обійм. Бо я боялася заподіяти йому шкоди.

Дісталося й чоловікові. Я заборонила йому себе торкатися. Пересувалась по хаті по своїх "точках" та по триста разів перемивала те, чим користувалась.

Це потім я дізналась, що моя хімія впливає тільки на клітини пухлини та, опосередковано, на мої нирки і печінку.

І так, не кожна хімія робить лисим. Зараз вже є безліч препаратів, що не вплинуть на зачіску людини.

4. Це все за вдіяні гріхи.

Лежить на мені гріх: попри вищу освіту прочитала кілька книг на церковну тему. Одна була про радикальне прощення, інша про життя святих.

Щось цікаве я, звісно, з них винесла. Але потім, в годину депресії, замість того, щоби сходити до лікаря чи психолога, поперлася в церкву. Там мені молодий священик сказав: "Я – не спеціаліст, приходьте завтра".

Насправді, священник був правий, людина в стані депресії має йти до лікаря, а не на сповідь. З тих пір, по церквах я не ходжу. А останнього разу в черзі на свою хіміотерапію віталася з двома католицькими монахинями. Цікаво, чи це гріх довів жінок до відділення онкології?

5. Треба простити тих, на кого ти образився!

Тобто, за цією логікою, є в світі люди, які жодного разу ні на кого не ображалися? От чесно – чесно? Дайте мені контакти!

6. Про що з тобою говорити?

А про що ви говорили зі мною до діагнозу? Нічого не змінилося.

І ні, мені не хочеться говорити з вами про лікарню та інформувати вас про рівень гемоглобіну в крові. Якщо я сама розпочинаю бесіду з вами з цієї інформації, скоріше за все мені з вами нудно. 

7. Є кращі методи лікування: альтернатива.

У вас пальців не вистачить, щоби порахувати скільки ідіотських теорій я встигла на собі випробувати.

Про це дуже соромно говорити і мало хто в цьому зізнається, проте ми про них вже знаємо, тож прибережіть гарячі новини з альтернативної медицини для жовтих сторінок.

8. Який з вас працівник?

Це вже ж все зрозуміло! Перші місяці, справді, було так собі. Бо ж в планах було померти, комерційних планів не було. Тому компанію почала готувати до закриття ще до першої операції.

Полежала на дивані, добряче себе пожаліла. Потім стало нудно, підняла п’яту точку та розпочала все з початку. Шкодую, що сказала декому з клієнтів та партнерів, бо їх це добряче перелякало, а мені підпортило фінансовий баланс.  

9. Куди ж запрошувати людину розважатися/подорожувати/гуляти, якщо їй так погано?

Хвороба дає сп’яніле відчуття та бажання робити те, що хочеться, а не те, що треба. Тому інколи я кажу: "Щось недобре себе почуваю сьогодні" щоби відкосити від прогулянки, прибирання, навчання чи небажання спілкуватися з певними людьми.

Читайте також: "Немає нічого ганебного у тому, щоб бути здоровим", – Вілл Сміт зняв відео про те, як йому зробили колоноскопію

До чого я все вела: ці упередження ізолюють всіх нас від життя.

Людина – соціальна істота, ніхто з нас не може жити на самоті. Одиночні камери в тюрмах – одне з найсуворіших покарань. Нам всім потрібно, щоби нас обіймали, щоби нам говорили компліменти і нами захоплювалися. Це потреба всіх без винятку людей.

Головне, захоплення та компліменти, що ми роздаємо, не мають базуватись тільки на факті наявності в іншої людини хвороби. Інакше, її мозок запам’ятає цю модель поведінки та перетворить на небезпечну звичку, яку буде дуже важко позбутися.

Тому, будь ласочка, витягуйте один одного з самотньої глухої печерки якомога частіше.

І будьте ж мені здорові!

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube