Навкруги смуток та сутінки. У думках полин гіркий. Український інформаційний простір, як і до цього сповнений імітацій. Причому останнім часом багато людей у публічному просторі почали імітувати навіть мову. Ця імітація, це намагання бути ким не є насправді, вносить ще більший смуток у думки.

Мова… вона або є, або її немає. ЇЇ не імітують. Нею не «володіють». ЇЇ не можливо вивчити та механічно відтворювати, її можливо тільки пізнати. Прийняти у себе та зробити своєю суттю, своєю душею. Мовою ніби співають, говорять душею та від самої душі. Імітувати це священне дійство, як симфонії Баха пінопластом на склі відтворювати…

Який він буде, той український світ, що обов’язково прийде? Він неодмінно проріжеться крізь неміч дій одних та бідність духу інших.

Ми однаково на порозі величних змін. Напевно, понад як за тисячу останніх років, ми матимемо шанс відтворити свій світ на своїх землях. Ми приречені встановити виключно свій власний устрій щоденного життя на своїх землях.

Читайте також: Без засвоєння й подолання цього досвіду нам ніколи не стати цільними людьми – Забужко

Руїна накриває усе штучне та не наше. Мертве відходить до світу мертвих. А живе відроджується в наших серцях та душах. Нас чекає навіть не перезаснування. Нас чекає переродження. Переродження суспільних принципів утворення формальних спільнот.

Переродження неминуче та дуже-дуже болісне. Усе, що формально мало значення мусить відмерти та відпасти. А те, що лишиться, й буде тим реальним українським світом. І мова тут, на жаль, не грає механічної ролі. І кров, не грає механічної ролі. Лише світогляд з розумінням своєї людської суті. А ще розуміння свого місця у Світі. Свого, спільного, колективного місця у Світі людей. Одного на всіх, незалежно від формальних ознак.

Надію дає лише одне. Усвідомлення того, що наші вороги не розуміють того, що відбувається із нами.

Читайте також: "Ціна правди": те, що з нами відбувається – це продовження Голодомору іншими методами

А ми відроджуємось. Відроджуємось не через штучні примітивні програми закордонних фондів, які прийшли продовжити славетну традицію – грабувати українців.

Відроджуємось не через політичні події штучного та імітованого псевдо політичного процесу так званої політичної еліти.
Відроджуємось не через злодійство та насильство, а лише через любов та співчуття.

Ми відроджуємо розуміння свого українства. Кожен сам у своїй душі. Кожен сам у своїй долі. Кожен сам. І всі разом в одній країні. Один-самий безкінечно та безкінечно спільний процес усвідомлення та переродження. Крок за кроком…

Сьогодні держави закінчуються не там, де існує фізичний кордон. Сьогодні держави закінчуються там, де закінчуються носії їх державності. Державність сьогодні в головах та серцях. І ми, українці, сьогодні на самому вістрі цього переродження світогляду.

А ніч найтемніша, саме перед світанком…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube