Давид Арахамія

Лідер парламентської фракції "Слуг народу" Давид Арахамія вже вибачається за свою пропозицію "обміняти" запуск Північно-Кримського каналу для окупованого Криму на якісь поступки Росії щодо окупованого Донбасу, пише Віталій Портников для "Еспресо"

На перший погляд, його висловлювання пов'язані з очевидною політичною недосвідченістю, із нерозумінням реальних проблем. Як, утім, і висловлювання інших представників влади – депутатів, міністрів, співробітників офісу глави держави, самого Володимира Зеленського.

Але ми живемо не просто в епоху дилетантів. Ми живемо в епоху українських жириновських.

Володимира Жириновського "сконструювали" радянські спецслужби для озвучування найрадикальніших, найнесподіваніших і жахливих ідей. Але ті ідеї, які не зустрічали очевидного опору, рано чи пізно виявлялися ініціативами самої влади. На початку своєї політичної кар'єри Жириновський видавався очевидним маргіналом. Зараз маргінальною державою видається вже сама Росія, а старий Жириновський продовжує озвучувати "ініціативи".

Читайте також: Портников: Режим Зеленського – це приречений союз дилетантів і пристосуванців

В Україні ми в аналогічній ситуації, тільки жириновських занадто багато. У Росії Жириновський був непрофесійним політиком, завдання якого – вивести з-під удару функціонерів. В Україні завдання місцевих "жириновських" – продовження олігархічного правління за всяку ціну.

Тому що абсолютно недостатньо привести до влади свого ставленика за допомогою телевізійних технологій і здеморалізованого, далекого від розуміння національних інтересів електорату. Важливо цю владу втримати. А як її втримати, коли економіка гине, Захід вимагає продовження реформ і боротьби з олігархією, а Росія не збирається відмовлятися від ідеї поглинання України?

У цих непростих умовах має значення кожен новий день збереження влади. Влада живе цим одним днем. І намагається зрозуміти, як утриматися за допомогою найнесподіваніших і небезпечних ідей. При цьому люди у владі геть не розуміють, що ніхто з ними не збирається домовлятися. МВФ не дасть грошей без реформ. Путін не закінчить війну без відмови від суверенітету.

Замість боротьби з олігархами та посилення обороноздатності люди у владі думають про те, як заткнути рота пресі й суспільству або дати воду до Криму. Звідси божевільні законопроєкти, божевільні підозри волонтерам, божевільні ідеї в ефірах.

Читайте також: Портников: Арахамія готовий допомогти Путінові перемогти георгафію. Й Україну

Але це політичне божевілля швидко стає реальністю, коли влада не зустрічає громадського спротиву. Тому що люди у владі вірять, що так вони зможуть утриматися. За допомогою страху та компромісів з Москвою. Ніякого іншого рецепту успіху вони не мають.

Це їм теж не допоможе. Страх – обмежує телевізор та інтернет, але не наповнює холодильник. А з економікою їм не впоратися, ні! Путінові не потрібні їхні смішні поступки, йому потрібна Україна. Вся, повністю. Тому в них немає жодного шансу. Взагалі.

Питання в іншому – а чи має шанс Україна в цю ганебну епоху місцевих жириновських? Так, тільки в тому разі, якщо суспільство чинитиме опір усім провокаціям влади, якщо воно не втомиться реагувати на посилення безумства.

Втома суспільства – це не успіх влади. Це вирок країні.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube