Буквально наступного дня після закінчення Мюнхенської конференції, на якій розраховували поговорити про можливе пришвидшення підготовки до "нормандського саміту" керівників України, Франції, Німеччини та Росії, почалося загострення на Донбасі, пише Віталій Портников для "Белсат"

Не варто шукати в цьому простий збіг. Кремль звично задіює всі можливі важелі тиску на противника. І якщо на дипломатичному фронті намагалися вкинути в публічний простір ініційований російськими експертами "план врегулювання" на Донбасі – навколо нього було чимало дискусій на Мюнхенській конференції, але його відкинула українська сторона – то на фронті справжньому просто посилюють обстріли.

Читайте також: Російське навчання Зеленського дається Україні дорогою ціною

Тактична мета Кремля на сьогодні має цілком прозорий вигляд, її ніхто і не приховує. На все нові пропозиції президента Володимира Зеленського та його оточення президент Володимир Путін, його прессекретар Дмитро Пєсков, міністр закордонних справ Сергій Лавров, інші російські чиновники повторюють одне і те ж: Україна повинна налагодити прямі контакти з ватажками загарбників ОРДЛО.

Не вийшло з Порошенком, пробують із Зеленським

У цьому немає нічого нового – ні для підходу до української кризи, ні для підходу до криз на пострадянському просторі взагалі. Москва посадила за стіл перемовин керівників Молдови та самопроголошеного Придністров’я, керівників Грузії та Абхазії з "Південною Осетією". Результатом такої згоди розмовляти з керівниками маріонеткових адміністрацій став зовсім не мир і не відновлення територіальної цілісності, а можливість для Росії, що називається, "із чистою совістю" підтримувати "владу" окупованих територій, "субʼєктність" яких тою чи іншою мірою визнають країни, від яких ці території відкололи.

У результаті й через майже три десятиліття після початку конфлікту на території Придністров’я перебуває російська армія, а "незалежність" Абхазії та "Південної Осетії" визнана Росією, із цими самопроголошеними "республіками" укладені угоди, які фактично інкорпорували їх армії до складу Збройних сил Російської Федерації.

Україні готують ту ж долю. Прямих контактів із ватажками загарбників вимагали й від адміністрації виконувача обов’язків президента України Олександра Турчинова, і від Петра Порошенка. Тепер ось розраховують, що вийде із Зеленським.

Шукати мир в очах Путіна

Саму згоду із проведенням саміту в Парижі Москва зумовила готовністю України підтримати "формулу Штайнмаєра" в її російській редакції та імплементувати цю формулу в українське законодавство. Не для того, щоб повернути Україні контроль над Донбасом, а для того, щоб на законодавчому, а ще краще, як вимагають у Кремлі, на конституційному рівні продемонструвати: це – "особлива територія". І самі ж українці це визнають.

Читайте також: Росія цілеспрямовано виставляє Зеленського ідіотом. І це вельми логічно

Тепер, коли ніякої згоди на прямі переговори з ватажками загарбників не бачимо, а український парламент кілька місяців ухвалюватиме земельне законодавство і навряд чи зможе перейти навіть до обговорення імплементації "формули Штайнмаєра", у Москві відверто втратили інтерес до підготовки нового саміту в нормандському форматі. Зате не втратили інтересу до того, на чому Путін завжди знався – до військового тиску на противника.

Про можливість такого тиску – у разі, якщо Зеленський не піде на саміті в Парижі на пряму капітуляцію перед Росією – говорили буквально в перші години після заключної пресконференції лідерів. Й ось загострення на фронті настало. Питання тільки в тому, які висновки зробить Зеленський після цього нового витка війни: зрозуміє, що єдина можливість протистояти Путінові – це оборонятися від Росії та працювати над посиленням спільних дій із Заходом, або продовжить ще наполегливіше шукати мир в очах російського президента.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube