Упродовж червня-липня махновці приділили основну увагу боротьбі проти білих російських імперіалістів. Поряд із цим вони приєднували до своїх лав інші українські повстанські загони, зокрема й угрупування Н. Григорієва, уникаючи крупних бойових зіткнень з Червоною армією, пише у своєму блозі професор, доктор історичних наук. засновник І козацького земляцтва (1984 р.). знавець козацького бойового і воєнного мистецтва Вадим Задунайський, інформує UAINFO.org .
Чи вибачив Батько Махно зрадливих "союзничків" більшовиків ?
Звичайно, що ні, але вирішив приспати їх пильність і вичікати для "помсти" слушного моменту, який невблаганно наближався…
Справа полягала в тому, що як до прийняття "Московської директиви" (підписана генералом Антоном Денікіним 3 липня 1919 р.; йшлося про план захоплення Москви), так і після неї ключовий напрямок наступу білогвардійців пролягав через Україну . При цьому, тут діяло не лише їх найбоєздатніше формування – Добровольча армія (кістяк складали відбірні офіцерські іменні полки). Для підсилення наступу використано й війська кримського угрупування, а згодом ударні кубанські козацькі загони. Під їх ударами Червона армія невпинно відступала не перший місяць.
У цей час суттєві проблеми для Радянської Росії на Правобережній Україні створили й об’єднані під проводом Головного Отамана Симона Петлюри війська УНР (Наддніпрянська і Галицька армії). Вони в серпні 1919 р. розпочали потужний наступ на Київ-Одесу, завдаючи важких поразок більшовицьким угрупуванням .
Дуже важливу роль відіграли й виступи українських повстанців у тилах Червоної армії, а також зростання промахновських настроїв серед великої кількості її бійців і командирів, особливо на Одещині та Миколаївщині.
Щодо останнього фактору, то тут виявилась далекоглядність Н. Махна, який ще у червні 1919 р. наказав більшості своєї дивізії залишатися у складі Червоної армії (одним із командирів, що реалізували цей план, став О. Калашников). Так було не тільки врятовано від репресій багатьох махновців та уповільнене захоплення білогвардійцями українських теренів. Дуже слушним стало й отримання цінної інформації про плани і дії ворожого командування, а також невпинне поширення агітації серед рядових червоноармійців (здебільшого мобілізованих в Україні).
Та найбільшими махновськими "агітаторами" виявилися російські більшовики, які вперто проводили "експерименти" на підконтрольних територіях ("комунізували", а не вільно розподіляли поміщицьку землю; підмінили народовладдя диктатурою однієї партії; безжально грабували селян-трударів під виглядом проведення "продрозкладки"; чекістськими відділами нещадно карали будь-який спротив, запровадивши злочинну практику заручників з масовим їх знищенням). У підсумку зріс масовий спротив більшовицькій диктатурі та деморалізація її військ.
Все це невблаганно наближало катастрофу основного угрупування Червоної армії на Півдні Правобережної України., яке тут опинилося в серпні 1919 р.
Цього і чекав Батько Махно, щоб нарешті "віддячити" більшовикам за підступну травневу зраду. Але махновська помста не була емоційним рішенням. Її метою була реалізація далекосяжного проекту…
Як же діяв Нестор Махно та його соратники в серпні 1919 р. ?
Після аналізу бойової ситуації на фронтах та вірогідних перспектив її розвитку було прийнято рішення про створення РПАУ, яка ставала самостійною військово-політичною силою в Україні (відповідний наказ Н. Махно видав 5 серпня 1919 р.). Повстанська армія не тільки продовжила боротьбу проти білих російських імперіалістів, але й мала вичавити з регіону їх червоних "візаві". І реалізація остатнього наміру почалася 24 серпня. Тоді О. Калашников за відповідним наказом розпочав виведення зі складу 14-ї армії колишніх формувань І-ї Української Повстанської дивізії імені Батька Махна.
Чи вдалося їм вирватися зі складу Червоної армії та приєднатися до РПАУ?
Вдалося, і не тільки їм. За їх прикладом під чорні прапори подалося багато інших бійців. Загалом до кінця серпня 1919 р. майже 11 колишніх червоноармійських полків приєдналося до РПАУ. У підсумку 47-а та 58-а дивізії 14 армії фактично зникли без бою…
Це була справжня катастрофа Червоної армії на Півдні Правобережної України, що знаменувала ліквідацію більшовицького фронту в цьому регіоні та втрату контролю за ним.
Аналіз "махновської помсти" більшовикам у серпні 1919 р. дає підстави вважати її взірцевою операцією з розгрому крупного угрупування противника практично без бою.
Підкреслю, що подібні дії ще давньо-китайський стратег і мислитель Сунь-Дзи вважав вершиною воєнної майстерності. Та окрім військової перемоги згадана операція відкрила й політичні перспективи для цього напрямку українського повстанського руху. Тож Нестор Махно показав себе не лише талановитим військовим керманичем, але й вправним політиком. До речі, останню рису він виявляв рідше від першої…
Окремо наголошу й на тому, що запорукою майже безкровної перемоги стало й вправне застосування махновцями за прикладом пращурів-запорожців низки військових хитрощів . Найважливішими вважаю "Замилити очі " (приспали пильність ворога), "Попереднє настрахання " (використали деморалізацію та зневіру червоноармійців), "Бити зсередини " (за рахунок вправної агітації перетягнули на свою сторону воїнів противника) та "Заскочити зненацька " (завдали неочікуваного удару).
Отже, Батько Махно із синочками в серпні 1919 р. добряче "помстилися" російським більшовикам і створили Революційну повстанську армію України, яка стала провідним військово-політичним чинником в регіоні. Незабаром на неї чекав військово-політичний тріумф, але про це вже іншим разом…
