НЕ ПАНІКУЙТЕ!!!

На рівні пересічних мешканців Луганщини немає ніяких сепаратистських думок - ані про федералізацію, ані про приєднання до Росії.

Кілька останніх днів я пильно спостерігаю за своїми земляками. Вони спокійні, врівноважені (бо пенсії, зарплати і стипендії видають вчасно). Ніхто з них не сумує за Януковичем, ніхто гнівно не критикує нову владу. Про війну з Росією розмови не заводять (думаю - від страху, щоб не наврочити).

Відчуваю, що з кожним днем більшає тих, хто дивиться українську, а не російську версію новин.

Але в Луганську таки проводяться проросійські мітинги з триколорами і гаслами «Россия! Путин!». Приходять на ці мітинги й переконані русофіли (їх небагато) - ті, що виховані в російській культурі - а Луганськ 23 останніх роки був щедрим на цю послугу!

Але основна маса учасників цих зібрань - малоосвічений, подеколи нетверезий і некультурний натовп, який абсолютно позбавлений здатності до самоорганізації, він кричить і свистить, коли чує відповідну команду. Пробиваючись до мікрофона, його представники повторюють одні й ті самі завчені фрази, часто пересипаючи їх ненормативною лексикою. Третя група учасників таких заходів - агресивні, войовничо налаштовані молодики з георгіївськими стрічками і російськими прапорами. Одні з них приїжджають із сусідньої Ростовської області, інші, місцеві, - члени т.зв. «Луганської гвардії» і «Молодої гвардії»; їхні керівники - Харитонов і Клінчаєв - зараз арештовані і перебувають у СІЗО.

Їм на підмогу звозять автобусами мешканців депресивних шахтарських містечок (Брянки, Перевальська, Стаханова тощо). Слово на цих мітингах беруть також політики - комуністи, вітренківці, регіонали. Ведучою на таких заходах частенько буває одна відома місцева стриптизерка. Після мітингів, як правило, відбувається штурм обладміністрації і вивішування на її флагштоку російського прапора.

На останньому мітингу вже чомусь не було закликів до Путіна вводити війська на Луганщину, до приєднання цієї області до Росії.

Риторика виступів уже зводилась до вимоги надання області федеративного статусу. Неважко здогадатися, кому потрібна ця федералізація. Тому, хто давно, по суті, є одноосібним феодалом області і її найбагатшою людиною, а за сумісництвом - ще й депутатом ВР України від ПР. Для чого вона йому потрібна? Аби зберегти і примножити свої статки, а також уникнути відповідальності за свої попередні гріхи.

Отож, не треба робити з мухи слона і думати, що вся Луганщина така ворожа до України. Тих, хто зацікавлений у путінській агресії, тут зовсім мало, і силовикам, за бажання їхнього керівництва, зовсім не важко буде їх приборкати. А зробити це треба, і негайно, адже, безкарні, вони просто нахабно заважають нашим воякам виконувати свій обов'язок з охорони українсько-російського кордону на території Луганської області.

Тим же слабкодухим, хто, слідом за Андруховичем (який 2010 року закликав до від'єднання Криму і Донбасу від України), починає сіяти панічні настрої (пропонуючи федералізацію як альтернативу путінській війні) - кажу: заспокойтесь! Донбас, як вся Луганщина, має бути у складі України! Не забувайте, що 90% мешканців сільської Луганщини - етнічні українці, і говорять вони не російською, а українською мовою! З такими ж федерастичними настроями (які на руку тому феодалу-депутату) від України може залишитись одна Галичина...