Вже майже рік, як відбулася анексія Криму. Було багато передбачень щодо півострову. У пресі подеколи радили відключити кримчанам воду, світло, інтернет і телефонний зв’язок. Взагалі усе, що тільки ізолює Крим. Спірно, звісно: якби так сталося, коли півострів тільки анексували, то на міжнародній арені нас назвали б варварами і нелюдами.

Зрештою, світло-таки вимикали (не тільки в Криму, щоправда). Тепер на анексованій території проблеми з водопостачанням, продуктами, телефонного зв’язку майже немає, працюють лише деякі банки. Та це лише квіточки. Люди виявилися неготовими до того, що у Росії інше законодавство, зокрема у охороні здоров’я (що надзвичайно важливо).

Відразу декілька найбільших російських опозиційних видань, а серед них і такі, які я поважаю — «Слон» і «Медуза», — процитували Мішеля Казачкіна, спеціального представника ООН з ВІЛ та СНІД у Східній Європі та Центральній Азії.

«Людей поставили перед неможливим вибором, — сказав він. — Для них це був свого роду болючий перехід зі стану соціальної, психологічної та фізичної стабільності назад у світ вуличних наркотиків», — пояснив Мішель Казачкін у телефонній розмові з пресою.

Мова іде про те, що у Російській Федерації, частиною якої так одноголосно визнали себе кримчани, немає програм замісної підтримуючої терапії. Це лікування для людей, які не можуть припинити вживання ін'єкційних наркотиків, навіть якщо прагнуть це зробити. Фактично, у Росії законодавчо заборонена терапія наркозалежних людей метадоном (Закон «О наркотических средствах и психотропных веществах»). На думку Хуана Мендеса, спеціального доповідача Ради з прав людини ООН з тортур, відмова від замісної терапії може порушувати право людей на свободу від катувань. А синдром відміни (в народі відомий як «ломка») — це неабияка тортура. Отож не дивно, що після того, як припинилася метадонова терапія, наркозалежні люди опиняються у безвиході.

А ось Крим. До анексії у Автономній Республіці на замісній терапії метадоном було 805 осіб. До кінця 2014 року близько 100 осіб з них уже загинули (якщо бути точною — від 80 до 100). Причини смерті, в основному, — самогубства і передозування. А тепер «гуманітарна криза» розвивається і на сході України, бо бойовики майже не пропускають метадон до тих, хто його потребує. Доступу до терапії там не мають уже 300 пацієнтів, а ще 550 можуть втратити його з дня на день. Є свідчення, що бойовики шантажують наркозалежних, погрожуючи припинити постачання метадону взагалі, і змушують їх брати у руки зброю.

Звісно, про це замислювався мало хто з мешканців Криму чи окупованих територій на Сході. Більшості не те що байдуже на долю наркозалежних (втім, на долю всіх груп населення, які особливо залежать від держави) — більшість навіть не замислюються, що такі люди потребують допомоги. Однак, дорога «більшосте», проблема у тому, що припинення замісної терапії на обмеженій території з великою імовірністю може призвести до спалаху епідемії ВІЛ-інфекції. Серед тих 805 осіб, які знаходилися на лікуванні метадоном, щонайменше 200 мали цей вірус. Більше того: зникнення терапії потягне за собою збільшення кількості злочинів, і не лише пов’язаних з наркотиками.

Однак Росія, за словами Мішеля Казачкін, не збирається іти на діалог стосовно метадонової терапії. Вочевидь, Росії цінні лише ті громадяни, які можуть приносити прибутки у бюджет. І частиною цієї країни захотіли стати кримчани?